Розділ «4.8. Оцінка систем управління ризиками банківської діяльності»

— розробити систему звітності, яка б ідентифікувала і вимірювала процентні позиції до методик статичного розриву активів та зобов'язань, чутливих до змін процентної ставки;

— додатково використовувати моделі розрахунку динамічного розриву, аналізу дюрацій та інших методів, прийнятних з урахуванням розміру банку і складності його операцій;

— проводити періодичне бек-тестування прогнозних даних щодо величини ризику зміни процентної ставки;

— проводити стрес-тестування для оцінки величини максимальних втрат від зміни процентних ставок за певний період часу;

— налагоджувати системи надання інформації та звітності щодо вимірювання ризику зміни процентної ставки спостережній раді та правлінню.

Система управління ринковим ризиком має включати:

— політики і положення щодо управління ринковим ризиком, які розглядаються та затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;

— положення щодо видів фінансових інструментів та інших інвестицій як балансових, так і позабалансових, щодо яких банк готовий проводити торгові операції або приймати позиції;

— положення щодо лімітів ризику за видами фінансових інструментів або іншими інвестиціями чи активами, за галузями або секторами економіки, за географічними регіонами або іншими ринковими операціями (експозиціями), що можуть розглядатись у сукупності. Ці положення мають враховувати можливий вплив інших категорій ризиків, на які наражається банк;

— чітко визначену систему повноважень з прийняття рішень щодо затвердження ринкових позицій;

— адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ринковим ризиком, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;

— форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо ринкового ризику, у тому числі на основі методики порівняння очікуваного доходу від ринкової операції з її потенційним ризиком.

Крім того, для ефективнішого управління ринковим ризиком рекомендується:

— здійснювати підготовку достовірних даних та ефективних методик, таких як розрахунок ризикової вартості (VaR), стрес-тестування для оцінки характеру і вартості ринкових позицій банку і для оцінки рівня ринкового ризику, на який банк наражається або наражатиметься ;

— застосовувати бек-тестування для порівняння з фактичними результатами оцінок і припущень, зроблених з використанням даних і методик, зазначених вище.

Система управління валютним ризиком банку має включати:

— політику та положення щодо управління валютним ризиком, які мають розглядатися та затверджуватися відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політика та положення повинні періодично переглядатися;

— механізм управління валютною позицією банку відповідно до затверджених політик та положень з валютних операцій та управління валютним ризиком;

— форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції у розрізі валют на індивідуальній та сукупній основі.

Крім того, для ефективнішого управління валютним ризиком рекомендується: