Розділ «4.8. Оцінка систем управління ризиками банківської діяльності»

— на основі реальних спостережень щоквартально обчислювати матрицю ймовірностей міграції кредитних рейтингів та оцінювати на основі такої матриці величину необхідних резервів під кредитні збитки у наступних періодах;

— проводити бек-тестування міграції внутрішніх кредитних рейтингів на реальних даних за максимально можливий період часу.

Система управління ризиком ліквідності включає:

— політику і положення з управління ліквідністю і активами/ зобов'язаннями, у тому числі положення щодо джерел ліквідності, які мають підтримуватися банком. Ці документи мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;

— адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ризиком ліквідності, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;

— процес визначення потреб у поточній і майбутній ліквідності та фінансуванні, потрібних банку для проведення операцій;

— регулярний процес ідентифікації і звітування про концентрації активів і зобов'язань банку (за всіма валютами в розрізі клієнтів банку та пов'язаних з ними осіб);

— форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо позиції ліквідності та необхідності у фінансуванні;

— план на випадок кризових обставин щодо ліквідності та фінансування і запровадження порядку регулярного уточнення цього плану.

Крім того, для підвищення ефективності управління ризиком ліквідності банк вибирає прийнятні компоненти системи управління ризиком ліквідності з наведених нижче або використовує інші досконалі підходи:

— розроблення і подання на розгляд і затвердження спостережній раді або правлінню положення щодо джерел ліквідності, які розглядаються у розрізі їх видів, рівнів ліквідності, строків до погашення та валют;

— визначення потреби у ліквідності та фінансуванні банку оцінюються з урахуванням операцій, що проводяться через його дочірні структури, а також з урахуванням стану та потреб у ліквідності групи, до якої входить банк;

— впровадження системи моніторингу, що ґрунтується на методі єдиного фондового пулу або ідентифікації розривів ліквідності за активами і зобов'язаннями у національній та іноземній валютах, строк погашення яких настає протягом відповідних майбутніх періодів часу, та на інших сучасних методах, наприклад, симуляції грошових потоків;

— розроблення методики аналізу сезонних тенденцій потоків коштів на майбутній період, достатній для потреб банку.

Система управління ризиком зміни процентної ставки в банку має включати:

— політики і положення щодо ризику зміни процентної ставки, у тому числі процедур ціноутворення для активів і зобов'язань як балансових, так і позабалансових. Ці положення мають враховувати розмір банку і складність його операцій та розглядатися і затверджуватися відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;

— адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ризиком зміни процентної ставки, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;

— адекватні інформаційні системи, потрібні для зберігання та оброблення даних за попередні періоди;

— форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо ризику зміни процентної ставки, у тому числі на основі методики динамічного розриву активів та зобов'язань, чутливих до змін процентної ставки.

Крім того, для ефективнішого управління ризиком зміни процентної ставки рекомендується: