Розділ «4.6. Вимірювання та оцінка нефінансових ризиків за "Системою оцінки ризиків"»

— існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) стосовно управління юридичним ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

— кількість та серйозність порушень або відхилень від установлених норм або юридичних вимог (серйозність визначається шляхом аналізу частоти, грошової суми та характеру відхилення). Такий аналіз має враховувати як поточні дані, так і дані за минулі періоди;

— історія подання скарг, претензій та порушення судових справ клієнтами або іншими особами. Скарги, претензії та судові справи можуть бути пов'язані: з захистом клієнтом прав, які виникають в результаті використання банківських продуктів або отримання банківських послуг, таких як кредитні, вкладні операції, грошові перекази тощо; порушеннями норм та вимог законодавства і нормативно-правових актів; недотриманням інших пруденційних або етичних вимог, установлених самим банком або органами його регулювання;

— як положення та повноваження доведено до керівництва та працівників;

— наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації;

— професійний рівень та кваліфікація керівництва і працівників (зокрема працівників юридичної служби);

— наявність належних механізмів контролю (внутрішній та зовнішній аудит, відповідні процедури тощо) для забезпечення дотримання норм законодавства і нормативно-правових актів, вимог внутрішньої нормативної бази та укладених угод.

Стратегічний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає внаслідок неправильних управлінських рішень; неналежної реалізації рішень і неадекватного реагування на зміни в бізнес-середовищі; несумісності стратегічних цілей банку, бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей, ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей, якості реалізації цілей банку.

Ресурси, потрібні для реалізації бізнес-стратегій, можуть бути як матеріальними, так і нематеріальними. До них належать канали взаємодії і обміну інформацією, операційні системи, мережі надання послуг та продуктів і управлінський потенціал та можливості. Внутрішні характеристики організації мають оцінюватися з погляду впливу економічних, технологічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовнішнього середовища.

Для оцінки стратегічного ризику наглядовці мають враховувати

— місію, цілі, корпоративні культуру та цінності, толерантність банку до ризику;

— практику керівництва щодо доведення до виконання, модифікації і реалізації стратегічних планів;

— стан виконання стратегічних планів, частоту та величину змін у ставленні банку до ризику (толерантності до ризику);

— наявні інформаційні системи управління і засоби контролю для моніторингу бізнес-рішень;

— вплив на публічний імідж та добре ім'я банку стратегічної позиції, яку банк обрав щодо своїх технологій, продуктів та конкурентів;

— плани та можливості стосовно структурної реорганізації банку (наприклад, злиття або приєднання);

— сумісність стратегічних ініціатив із наявними або запланованими ресурсами;

— ринкову позицію банку, включаючи проникнення на ринок на географічному рівні та на рівні продуктів;

— диверсифікацію банку щодо продуктів, географії та клієнтури;

— результати виконання планів банку щодо запровадження нових продуктів або послуг.