Розділ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

— систему торгового права, включаючи закони про акціонерні товариства, банкрутство, договірні відносини, захист прав споживача та приватну власність, яка послідовно застосовується та забезпечує механізм для справедливого врегулювання спорів;

- всебічні та добре визначені принципи та правила бухгалтерського обліку, які визнаються міжнародною спільнотою;

— систему незалежних аудиторських перевірок для значних за розміром компаній з метою забезпечення можливості для користувачів фінансових звітів, включаючи банки, незалежного підтвердження того, що звіти містять достовірну і точну інформацію про фінансовий стан компанії і підготовлені відповідно до встановлених принципів бухгалтерського обліку аудиторами, які несуть відповідальність за свою роботу;

— ефективну та незалежну судову систему, а також добре відрегульовані облік, аудит та право;

— чітко визначені основні правила та незалежний нагляд за іншими фінансовими ринками, а також у випадках, коли це потрібно, за їх учасниками;

— надійну та ефективну платіжну і розрахункову системи для проведення фінансових операцій, якими контролюються ризики контрагента.

Ефективна ринкова дисципліна залежить частково від достатніх потоків інформації учасникам ринку, відповідних фінансових стимулів для винагороди установ з належним менеджментом, а також передбачення механізмів відповідальності інвесторів за наслідки прийнятих ними рішень. Серед питань, що потребують вирішення, стоять питання корпоративного управління та питання забезпечення отримання інвесторами і кредиторами точної, важливої, прозорої та вчасної інформації від позичальників. Якщо влада задля досягнення цілей державної політики намагатиметься впливати або втручатися у прийняття комерційних рішень, особливо рішень про кредитування, ринкові сигнали можуть бути викривлені, а дисципліна підірвана. За таких обставин важливо, щоб у разі надання гарантій щодо такого кредитування, інформація про них розкривалась і передбачались заходи для здійснення компенсацій фінансовим установам у випадку, якщо такі кредити стають недієвими.

Прийняття на відповідному рівні рішення щодо системного захисту є політичним питанням відповідних органів влади (включаючи центральний банк), особливо у випадках, коли це може призвести до зобов'язань щодо виділення державних коштів. Органи нагляду мають виконувати відповідну роль у разі, якщо вони володіють повною інформацією щодо установ, залучених до цього процесу. Важливо зробити чітке розмежування між такою роллю системного захисту (або мережею захисту) та щоденним наглядом за платоспроможними установами. У процесі вирішення системних питань необхідно розглядати, з одного боку, питання ризиків стосовно довіри до фінансової системи та можливого поширення проблем на інші, за відсутності такого ризику надійні установи і, з іншого боку, питання необхідності мінімізувати викривлення ринкових сигналів та дисципліни. У багатьох країнах структура системного захисту включає систему страхування депозитів. За умови, що така система чітко спроектована на зменшення моральної небезпеки, вона може сприяти зміцненню довіри громадськості до цієї системи і таким чином обмежити можливий негативний вплив банків, що перебувають у важкому фінансовому становищі.

У цілому Базельські принципи ефективного банківського нагляду слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих лише їй умов і можливих ризиків.