Розділ «3.6. Класифікація банківських продуктів»

Активний маркетинг включає систему таких заходів:

• організацію активної реклами за допомогою поштового чи телефонного зв'язку, а також телебачення — це так званий прямий маркетинг;

• проведення разових заходів, у тому числі презентацій і конференцій, на яких відбувається процес безпосереднього вивчення споживацьких оцінок якості та повноти продуктового ряду;

• аналіз потреб потенційних клієнтів у процесі особистого спілкування;

• організацію дискусій для обговорення актуальних проблем банківської діяльності;

• проведення анкетування серед клієнтів і опитування населення. До пасивного маркетингу відносяться публікації у пресі інформації про банківські продукти (послуги) й економічні показники, розробка емблеми та "девізу" комерційного банку і т. п.

Специфіка банківського маркетингу зумовлена характером діяльності банку, який, з однієї сторони, задовольняє потреби суб'єктів у кредитах, а з іншої — приймає вклади різних власників, тим самим стає розпорядником і охоронцем частки сукупного суспільного капіталу. Характерна риса банківської діяльності — поєднання інтересів клієнтів і самого банку. Тому логічним виглядає сьогодні звернення до концепції банківського маркетингу (про що вказувалося раніше), глобальні цілі якого зводяться до наступних:

• підвищення рентабельності банку;

• збереження ліквідності балансу;

• найкраще поєднання обсягу, структури і якості послуг у відповідності з потребами клієнтів;

• чітка постановка виробничої та комерційної роботи на всіх рівнях організації;

• покращення кваліфікації кадрів.

Для цього проводиться велика робота по обстеженню кількісних, якісних та соціальних показників роботи комерційного банку. До кількісних відносяться: розмір клієнтської бази, співвідношення оптового та роздрібного ринків, кількість рахунків, обсяг депозитів, максимальні та середні суми виданих кредитів, масштаби інвестиційної діяльності, рівень диверсифікації банківських ресурсів. Узагальнюючим кількісним показником є прибуток. Якісні показники можуть мати кількісне вираження, наприклад рентабельність, швидкість обігу засобів, витрати та трудомісткість окремих операцій, тимчасові показники технологічного циклу обробки документації. Таким показникам, як задоволеність споживачів структурою і якістю послуг, надійність банку, ступінь захищеності інформації, можна дати лише відносну оцінку чи описову характеристику, але не менш важливими є зовнішній вигляд приміщення, рівень сервісу та настрій персоналу банку, що прямо, залежить від ступеня вирішення особистих проблем працівників.

У сучасних умовах коли зростає роль соціального чинника, банківський маркетинг все частіше починають трактувати як поєднання конкретній технічних прийомів із проведенням цілеспрямованої соціальної політики та впровадженням нового мислення банківського службовця. В основі нового підходу лежить принцип "все для клієнта". Банк повністю відповідає за клієнта, за одержання останнім обумовленого прибутку. Черговість пріоритетів наступна: в першу чергу прибуток клієнта, а після цього — інтереси банку. Орієнтація комерційного банку на клієнта є головним чинником, який приводить до успіху. Клієнт завжди правий. Це справжня сучасна філософія поводження банку. Вона одержує реальне втілення, зокрема в тому, що банківський службовець у взаємовідносинах із клієнтом все частіше виступає не як представник договірної сторони, а як кваліфікований радник, який зацікавлений у придбанні клієнтом максимуму корисності від партнерства з банком.

Важливого значення набувають такі соціальні показники, як розвиток фахової підготовки працівників банку, їх відношення до праці, рівень вирішення соціальних потреб.

Слід підкреслити — вирішення вищезазначених питань можливо лише у рамках концепції маркетингу, конкретна реалізація якої залежить від рівня розвитку ринкових відносин у країні. Таким чипом, головною метою банківського маркетингу є створення необхідних умов для пристосування до вимог ринку, підвищення конкурентоспроможності і прибутковості. Для цього слід створити необхідні умови, щоб пристосуватися до вимог ринку, задовольнити потреби клієнтів у банківському продукті, освоїти нові сегменти ринку банківських послуг, забезпечити прибутковість і конкурентоспроможність банків.

Можна зробити висновок, що більшість комерційних банків у країнах із розвинутою ринковою економікою розглядають послуги капіталу як певний товар і продукт, а запропоновані послуги — як продаж цього товару чи продукту. На формування концепції "продаж послуги як товару", спрямована політика багатьох банків. Ринок банківських продуктів слід розуміти як сукупність:

а) банківських послуг, які передбачаються;

б) покупців і продавців банківських послуг.

В економічній літературі існують наступні визначення банківського продукту — прийнято говорити саме про продукцію банку (bankproduct), передбачаючи під цим будь-яку банківську послугу або операцію, яку провів банк [73; 280].