Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Доцільно звернути увагу на Додаток 3 до цієї Угоди, присвячений процедурам контролю, інспекції та ухвалення. У ньому визначено окремі питання проведення вибіркового контролю, тестування та сертифікації. Зокрема, члени СОТ зберігають за собою право проводити в розумних межах інспекції на своїй території.

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів зобов'язує членів СОТ забезпечити виконання санітарних та фітосанітарних заходів, для того, щоб: 1) процедури контролю та інспекції проводилися і завершувалися без невиправданих затримок і у порядку, не менш сприятливому для імпортних товарів, ніж для аналогічних вітчизняних; 2) стандартний термін проведення кожної процедури публікувався або очікуваний термін її проведення повідомлявся заявникові на його вимогу; 3) при отриманні заявки компетентний орган оперативно вивчав повноту документації та інформував заявника у точній і повній формі про всі недоліки у ній; 4) компетентний орган якомога швидше передавав результати процедури у точній і повній формі заявникові з тим, щоб у разі необхідності той міг внести корективи; 5) вимоги щодо надання інформації зводилися до мінімуму; 6) дотримувалась конфіденційність інформації про імпортні товари; 7) оплата за проведення таких процедур для імпортних товарів, була еквівалентною тій, що стягується з аналогічних вітчизняних товарів або товарів, що походять з інших країн, і не перевищувала фактичну вартість надання цієї послуги. У випадках, коли санітарний або фітосанітар- ний захід передбачає контроль на стадії виробництва, член СОТ, на території якого здійснюється виробництво, повинен надавати допомогу для полегшення такого контролю та роботи контролюючих органів[23].

Крім того, важливо з'ясувати зміст Угоди про технічні бар'єри у торгівлі[9], адже вона визначає умови застосування під час виробництва продукції стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації. Угода про технічні бар'єри у торгівлі охоплює всі види стандартів, включаючи вимоги (крім санітарних та фітосанітарних) до якості харчових продуктів та містить численні заходи, призначені для захисту споживача від фальсифікації продукції та економічного шахрайства, а також запобігання використання національних або регіональних стандартів як необгрунтованих технічних бар'єрів у торгівлі[25].

Необхідно зазначити, що Угода про технічні бар'єри у торгівлі має типову структуру та складається з преамбули, 15 статей і З додатків. Вона визначає ряд важливих понять, таких як "технічний регламент", "стандарт", "процедура оцінки відповідності".

Технічний регламент визначено як документ, у якому містяться характеристики товару або пов'язані з ними виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва.

Стандарт – це документ, який затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального й багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов'язаних із ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов'язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва. Так само, як і технічний регламент, стандарт може не містити вимог до якості продукції, однак його дотримання не є обов'язковим, на відміну від технічного регламенту.

Процедура оцінки відповідності визначається Угодою про технічні бар'єри у торгівлі як будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються відповідні вимоги технічних регламентів та стандартів. Регламентується порядок розробки, прийняття та застосування технічних регламентів і стандартів, проведення оцінки відповідності їм продукції[26].

Щодо Угоди про субсидії і компенсаційні заходи, то вона визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням. Ця Угода передбачає загальні норми щодо надання субсидій для виробництва товарів. Тому важливо враховувати, що спеціальні норми щодо надання субсидій для аграрного сектору передбачаються Угодою про сільське господарство, а не Угодою про субсидії і компенсаційні заходи. Загалом вимоги СОТ щодо субсидування сільського господарства менш суворо обмежують використання різних видів субсидій у порівнянні з нормами субсидування інших секторів[27].

Додаток 4 Угоди про СОТ перелічує такі угоди з обмеженим колом учасників, як Угода про державні закупівлі, Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами та Міжнародна угода про торгівлю яловичиною (як зазначалось раніше, дві останні зі згаданих угод втратили чинність з 1997 р.).[5] Особливість цих угод полягає в тому, що приєднання до них не є обов'язковим, однак надає додаткові переваги для членів СОТ, які до них долумились. Одночасно переліченими угодами передбачаються певні зобов'язання, які необхідно виконувати.

Зокрема, Угода про державні закупівлі застосовується до закупівлі на будь-якій договірній основі, включаючи придбання на підставі договорів лізингу, оренди або майнового найму, з правом купівлі або без такого, включаючи будь-яку комбінацію товарів або послуг. Структура цієї Угоди типова: преамбула, статті (їх налічується 24), додаток (який поділяється на п'ять частин).

Доцільно звернути увагу на ст. З цієї Угоди, яка передбачає надання національного режиму та заборону дискримінації іноземних підприємств, які мають намір брати участь у конкурсі, за результатами якого буде визначено виконавця державного замовлення. Таким чином, унеможливлюється надання підтримки вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам шляхом забезпечення гарантованого замовлення на сільськогосподарську продукцію. Крім того, Угода про державні закупівлі визначає механізм здійснення державних закупівель, відповідно до якого закупівельними організаціями мають бути встановлені технічні специфікації, в яких зазначаються технічні характеристики, що мають переважати перед вимогами щодо дизайну або описовими характеристиками, а також базуватися на існуючих міжнародних стандартах, а у разі їх відсутності – на національних технічних регламентах, визнаних національних стандартах або будівельних нормах.

Згідно зі ст. 16 Угоди про державні закупівлі організації не вправі у процесі кваліфікації та вибору постачальників, або при оцінці пропозицій та укладанні контрактів, використовувати заходи, які застосовуються з метою заохочення місцевого розвитку або покращення платіжного балансу рахунків засобами залучення вітчизняної складової (тобто надавати переваги вітчизняним товарам або постачальникам). З вищенаведеного вбачається, що положення ст. 16 Угоди про державні закупівлі суперечить національним інтересам конкретного члена СОТ[29]. Необхідно зауважити, що на момент приєднання члена СОТ до Угоди про державні закупівлі його нормативні акти мають відповідати вимогам цієї Угоди. Надалі неповідомлення про зміну національного законодавства чи кардинальна його зміна можуть спричинити виключення держави – порушника зобов'язань зі списку членів СОТ, що приєдналися до цієї Угоди.

Узгодження права України та СОТ обумовлюється зобов'язаннями, закріпленими в Протоколі про вступ України до СОТ. Частина 1 цього Протоколу містить посилання на п. 512 Звіту, в якому перелічуються такі зобов'язання України, як удосконалення системи ціноутворення, контролю за цінами, оподаткування, порядку ліцензування експорту та імпорту, правил реалізації деякої сільськогосподарської продукції (наприклад, цукру-сирцю, м'ясної та рибної продукції, зернових культур), правил інспекції до відвантаження, визначення походження, застосування санітарних та фітосанітарних заходів, пріоритет міжнародних стандартів над національними тощо. Частина 2 Протоколу про вступ України до СОТ визначає розклади поступок і зобов'язань, відповідно до яких поступово, у визначені етапи, передбачено зв'язування ставок мита на сільськогосподарську продукцію, збільшення тарифних квот, фіксування рівня сукупного виміру підтримки[30].

Щодо доцільності адаптації вітчизняних стандартів до міжнародних, необхідно навести декілька прикладів. Так, у міжнародному стандарті ISO 11051:1994 "Пшениця тверда. Технічні умови" (далі – ISO 11051:1994) та ISO 7970:2000 "Пшениця. Технічні умови" встановлено гранично допустимі обмеження вмісту фузаріозних зерен у твердій пшениці у розмірі не більше 1,5 %[31]. Слід відмітити, що вітчизняний стандарт ДСТУ 3768-2010 "Пшениця. Технічні умови" (далі – ДСТУ 3768-2010) передбачає вищі максимальні показники, які залежно від класу твердої пшениці варіюються від 2 до 5 %[32]. Оскільки в Україні обов'язковими до застосування є державні стандарти, а міжнародні застосовуються добровільно при укладанні зовнішньоекономічних контрактів, потрібно адаптувати ДСТУ 3768-2010 до ISO 11051:1994, що гарантуватиме вищий рівень продовольчої безпеки держави та благополуччя її громадян.

Дещо інші висновки випливають із аналізу вимог міжнародного стандарту ISO/TS 6733:2006 "Молоко і молочні продукти. Визначення вмісту свинцю" (далі – ISO/TS 6733:2006)[33]. Привертає увагу те, що максимально допустимий вміст свинцю в молоці згідно з ISO/TS 6733:2006 складає 200 мкг/кг, тобто 0,2 мг/кг. Водночас, максимально допустимий вміст свинцю в коров'ячому молоці згідно з ДСТУ 3662-1997 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги до закупівлі" (далі – ДСТУ 3662-1997) має бути не більше, ніж 0,1 мг/кг, а якщо воно є сировиною для дитячого та дієтичного харчування – не більше 0,05 мг/кг[34].

Таким чином, вимоги до безпечності молока за ДСТУ 3662- 1997 значно вищі, що досить важливо з огляду на необхідність забезпечення продовольчої безпеки держави та здоров'я українських громадян. Тому здійснювати адаптацію ДСТУ 3662-1997 до ISO/TS 6733:2006 недоцільно.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС
  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції