Ця Інструкція визначає порядок та нормативні показники одержання, оцінки та відбору племінних бугаїв м'ясних порід та поширюється на суб'єктів племінної справи у тваринництві, що займаються розведенням м'ясної худоби. Оцінку бугаїв проводять з метою визначення племінної (генетичної) цінності, за результатами якої відбирають кращих племінних бугаїв для використання, чим забезпечується створення племінних ресурсів вищої цінності, підвищення селекційного ефекту в стадах, зростання економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі м'ясного скотарства. Оцінка племінних бугаїв складається з таких етапів: 1) попередньої оцінки новонароджених та відбору в 210-денному віці за генотипом, живою масою, конституцією та екстер'єром; 2) визначення племінної цінності за власною продуктивністю у віці 12 місяців; 3) визначення племінної цінності за якістю потомства на підставі результатів власної продуктивності їх синів у 12-місячному віці, з доповненням показниками м'ясної продуктивності після контрольного забою не менше трьох синів у віці 15 місяців[16].
Вказана Інструкція спрямована на визначення племінної цінності, за результатами якої відбирають для використання кращих племінних бугаїв, чим забезпечується поліпшення генетичної якості тварин, підвищення селекційного ефекту в стадах, ріст економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі. Оцінка племінних бугаїв молочних і молочно-м'ясних порід складається з таких етапів: 1) визначення племінної цінності за походженням – при народженні та переоцінка в старшому віці; 2) визначення племінної цінності за індивідуальними якостями (інтенсивність росту, тип будови тіла і спермопродуктивність) – у віці до 15 місяців; 3) визначення племінної цінності за якістю потомства – у віці 60 місяців і старше[17].
Інструкція з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства визначає порядок проведення оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства та виявлення найцінніших з них за відгодівельними та м'ясними якостями. Сутність методу оцінки полягає у проведенні відгодівлі потомства кнурів і свиноматок, які підлягають оцінці, в порівнюваних і контрольованих умовах з подальшим забоєм відгодованих свиней та визначенням якості одержаних туш. Оцінці за якістю потомства підлягають, у першу чергу, молоді кнури-плідники, призначені для переведення в основне стадо. Таку оцінку проводять в умовах спеціалізованих контрольно- випробувальних станцій[18].
Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання визначає порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней, проте вона не поширюється на плідники птиці, риби, бджіл, шовкопрядів та хутрових звірів. Забороняється використовувати для відтворення бугаїв, жеребців, кнурів, баранів, цапів (тобто плідників) та їх спермопродукцію, які є не атестованими та не допущеними до відтворення в установленому цим Положенням порядку. Під поняттям "атестація" розуміють комплексну оцінку якості та типу плідників за сумою ознак з метою виявлення їх племінної цінності і господарського призначення. Атестація плідників проводиться атестаційною комісією на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України[15].
Між тим, дослідники продовжують констатувати критичну ситуацію у сфері вітчизняного тваринництва, а саме, скорочення поголів'я великої рогатої худоби, в тому числі й молочного стада, що свідчить про пріоритетність селекційних програм для великої рогатої худоби, успішна реалізація яких, внаслідок зростання продуктивності за рахунок використання племінних тварин, компенсуватиме падіння виробничих показників у галузі. Пропонується підтримувати створення нових племінних заводів, розробку і впровадження у племінне тваринництво нових методів біотехнології, удосконалення норм годівлі (насамперед протеїнового харчування). Із метою економії бюджетних коштів, які виділяються на придбання імпортного генетичного матеріалу, його доцільно використовувати для отримання у спеціалізованих вітчизняних господарствах бичків нових генерацій, які, в свою чергу, закладуть основу подальшого поліпшення стада. Проте вирішення проблеми максимального використання генетичного потенціалу продуктивності тварин потребує суттєвого збільшення виробництва кормів, підвищення їхньої якості та вдосконалення структури кормовиробництва[20].
Зазначене переконливо свідчить про необхідність прийняття загальнодержавної програми селекції у тваринництві на наступний десятирічний період та державної підтримки племінної справи. Щодо останньої, то Законом України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено такі види державної підтримки виробників продукції тваринництва, як: бюджетна тваринницька дотація; підтримка з надання послуг з маркетингу і просування продукції на ринок; виконання цільових державних програм, спрямованих на боротьбу із захворюваннями тварин[21].
Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері державної підтримки племінної справи є постанова Кабінету Міністрів України від і 8 травня 2011 р. №515 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу". Цей документ визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Селекція у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу", згідно якого бюджетні кошти спрямовуються на: 1) розроблення та виконання програм селекції за породами, розроблення та видання нормативно-правової документації, спеціальної літератури з ведення племінної справи у тваринництві, а також форм племінного обліку і звітності; 2) створення і формування інформаційних автоматизованих баз даних про племінні (генетичні) ресурси, результати оцінки тварин за власною продуктивністю та (або) якістю потомства, ведення та видання державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру, розробку програмного забезпечення та придбання необхідної комп'ютерної техніки; 3) збереження та утримання генофонду в спермобанках, ембріобанках і генофондному банку шовкопрядів існуючих, локальних та зникаючих порід; 4) проведення експертної оцінки племінних (генетичних) ресурсів, у тому числі оцінки тварин за власною продуктивністю та (або) якістю потомства, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом; 5) проведення державної атестації (переатестації) суб'єктів племінної справи у тваринництві; 6) утримання племінного виставкового поголів'я сільськогосподарських тварин і птиці в період проведення загальнодержавних виставок-ярмарків; 7) проведення породовипробування; 8) проведення випробування коней; 9) проведення Всеукраїнських кінноспортивних змагань; 10) придбання (без права на перепродаж) племінних тварин особливо високої племінної цінності, ембріонів та птиці за імпортом; 11) проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин і оцінки якості молока; 12) реалізація або придбання (без права на перепродаж) для подальшого відтворення племінних (генетичних) ресурсів вітчизняного походження; 13) забезпечення проведення підприємствами (об'єднаннями) з племінної справи у тваринництві штучного осіменіння (парування) корів і телиць, свиноматок і свинок, вівцематок, кіз і ярок; 14) збереження або утримання основного поголів'я племінних тварин в стадах та утримання (вирощування) кондиційного племінного ремонтного молодняку в птахівництві; 15) проведення трансплантації ембріонів[22].
Крім того, цим Порядком визначено вимоги до учасників конкурсу – отримувачів бюджетних коштів та особливості його проведення, а також окреслено обов'язок звітуватися про використання отриманих на підтримку племінної справи коштів.
Отже, племінна справа у тваринництві регулюється спеціальним законом та низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання.
Цікавим в розрізі правового регулювання племінної справи у тваринництві є канадський досвід вирощування м'ясних порід великої рогатої худоби, пристосованих до природного корму і безприв'язного утримання у будь-яку пору року. Сучасна селекційна політика у м'ясному скотарстві Канади визначається кількома об'єктивними чинниками. По-перше, це екстремальні природні умови Канади з великим перепадом температур протягом року – спекотне, часто посушливе літо та холодна, сніжна зима. Витрати на утримання корів зменшуються, якщо тварини стійкі до таких умов. Для утримання на пасовищах худоба має бути не лише загартована, а й невибаглива до корму, здатна до споживання грубих кормів. Перевага надається породам, які можуть забезпечувати добрі прирости ваги в основному на рослинному кормі лише з невеликою часткою комбікормів. По-друге, щоб поліпшити показники народжуваності та зменшити витрати на ветеринарне обслуговування корів, канадські скотарі надають перевагу таким породам, у яких телята народжуються відносно невеликі, але швидко набирають вагу[23].
Таким чином, напрями селекційної діяльності у Канаді обумовлюються природними чинниками та потребами галузі скотарства. Серед нормативно-правових засобів, які застосовуються в державі, можна навести приклад використання схеми доплат за якість м'яса не від держави, а від переробника[24]. Для успішного застосування цієї схеми в Україні необхідне відповідне правове регулювання.
Результати селекційної діяльності у тваринництві визначаються за допомогою такої процедури, як бонітування. У скотарстві його проведення визначено Інструкцією з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід, відповідно до якої, бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід – це комплексна оцінка худоби за племінними та продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від належності та підпорядкованості, що мають племінних тварин. Метою бонітування є визначення комплексного класу худоби, в залежності від якого визначається їх племінне та виробниче призначення[25]. Також на сьогодні затверджено Інструкцію з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід[26] та Інструкцію з бонітування овець[27].
Отже, племінна справа у тваринництві досить детально регламентована нормативно-правовими актами, питому вагу/ серед яких складають підзаконні нормативно-правові акти.
Правове регулювання свинарства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання племінної справи у тваринництві“ на сторінці 2. Приємного читання.
