Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

Отже, потрібно забезпечити дикторові-ведучому максимальну комфортність, адже стресу йому і так вистачає.

А варіантів нештатних ситуацій, з якими зустрічається ведучий і вся творча група, настільки багато, що майже кожен ефір можна назвати більшою чи меншою мірою нештатною ситуацією. Часто гість у студії чи запізнюється, чи не приходить; заготовлений сюжет не йде з технічних причин; зникає звук; у павільйоні літає муха; гасне світло; забули причепити мікрофон; зникає текст телевізійного "суфлера" – перелік пережитого в кожного ведучого свій, але що б там не було, він завжди має бути готовим до нештатної ситуації.

Готовність до програми передбачає деякі варіанти страховок, продуманих допоміжних відеоматеріалів, сюжетів, заставок, текстових заготовок і в певних випадках – готовність дублерів. Дефіцит часу, характерний для прямих ефірів, створює виняткову ситуацію, коли передбачливість авторів програми допомагає уникати катастрофи і дозволяє розв'язувати проблемну ситуацію швидко й непомітно.

Звичайно, ведучи й є частиною загальної ефірної команди, але саме на ньому сходяться погляди і думки глядачів і тому саме йому необхідно бути найпередбачливішим, найпідготовленішим, найрозумнішим і найстійкішим психологічно серед усіх творців програми, працюючи в органічній єдності з випускаючими режисером і редактором.

. До того ж ефір для диктора-телеведучого – завжди певний стрес. З досвідом, звичайно, людина пристосовується, але прямий ефір і навіть подібний до нього запис програми завжди непрогнозовані. І саме під час технічних накладок, неочікуваних моментів власної чи сторонньої поведінки ведучий повинен не розгубитися.

Важливо те, що під час непрогнозованого розвитку подій, коли нервове навантаження значно збільшується, усі недоліки, будь-які елементи непідготовленості телеведучого підсвідомо автоматично реалізовуються і стають наочними. Саме в пластично-мімічних проявах стрес реалізується найчастіше і найпомітніше.

Ведучий, як пілот літака, повинен контролювати декілька потоків інформації: власне мовлення, графічні символи (текст), слухові подразники (команди режисера), існувати у просторі ефіру і хронометражі послідовних включень.

Усвідомлення і контроль за власною пластично-мімічною поведінкою додає ще один клопіт. Тому, враховуючи поліфункційну напругу, як же повинен поводити себе диктор-телеведучий?

У цьому й полягає майстерність, коли пластична і мімічна поведінка корегується всіма названими чинниками, але це не призводить до фізичного затиску і не робить з обличчя маску.

Ведучий у "прокрустовому ложі" мізансцени повинен бути органічним, ледь супроводжувати мовлення природними рухами і мімікою, а в глядача повинне створитися враження легкого, вільного, відвертого, ненапруженого спілкування.

Ще один нюанс поведінки ведучого перед камерою. На кінцевий результат, а саме – враження глядача, впливає низка чинників. Це технологічна й естетична якість телекартинки, колористичне і графічне вирішення фону, костюм та аксесуари ведучого, мізансцена студії, що в екранній версії утворює мізанкадр, манера спілкування, нарешті – зовнішність ведучого і його комунікативна привабливість.

Для успішної роботи перед камерою необхідно мати особливий артистизм, що відрізняється від роботи актора в театрі й кіно. Диктор-ведучий, з одного боку, є реальною людиною, але водночас ця реальна людина перебуває в особливому рольовому стані. Спілкуючись з уявним глядачем, диктор створює враження безпосереднього особистісного спілкування з конкретним глядачем віч-на-віч.

З набуттям досвіду і майстерності, ведучий опановує дивний прийом, так звану "інтимну мить" спілкування. Ідеться про вміння ще перед першими словами привітання так глянути в камеру, тобто в очі глядача, щоб зачепити якість особисті почуття.

Така ж мить погляду завершує програму після останніх слів. Треба дуже точно зрозуміти, що йдеться не про кокетство з метою сподобатися глядачу, а про особливий талант комунікатора, який заглядає в душу телеглядача, викликає симпатію й довіру.

Безумовно, що всі ці опорні компоненти телевізійного виступу слід ретельно шукати, відпрацьовувати, закріпляти перед ефіром, або записом.

Крім того, саме ці, начебто дрібниці, здебільшого і формують індивідуальний стиль ведучого, який може вирішити його подальшу творчу долю.

Особливості пластичної поведінки телеведучих також безпосередньо пов'язані з конкретними жанровими формами телевізійного мовлення.

Зрозуміло, що інформаційні форми достатньо жорстко обмежують можливості пластичного виразу телеведучих. Головним у них є об'єктивні мовні вислови, а тому застосування експресивної пластики, суб'єктивні вияви особистого ставлення ведучого до інформації майже неможливі. Активнішою може бути пластика ведучого в бесіді. Але стосується це передусім власного іміджу ведучого, який повинен бути повноцінним учасником бесіди. А ось зовнішні вияви суб'єктивного ставлення ведучого до проблем бесіди обмежені так само, як і в інших інформаційних жанрах. Ширшими є можливості пластичного самовияву репортера, оскільки він не просто діє в умовах певної події, але й повинен емоційно залучити глядача до її реального перебігу.

Саме з професією репортера переважно пов'язаний телевізійний термін "стендaп" (stand-up). Stand-up означає безпосереднє перебування ведучого-репортера в кадрі на місці події. Цей прийом і використовується, насамперед, для підтвердження того, що ведучий безпосередньо перебував на місці події, оскільки це найефективніший засіб створення "ефекту присутності" глядача при події, а також дієвий засіб висловлення власної позиції самого ведучого, або позиції каналу щодо обставин, пов'язаних з конкретною подією.

Stand-up накладає на ведучого додаткові вимоги щодо пластичних дій у кадрі, адже йому треба не просто бути органічним у власній поведінці, але й "вписуватись" у загальний характер того, що відбувається в репортажі, відповідати атмосфері подій і одночасно – представляти телевізійний канал. Для цього треба дуже уважно підбирати одяг, макіяж, корегувати манеру поведінки, пластичні дії та характер мовних висловів, аби відповідати ситуації. А варіантів таких ситуацій – безліч: від коридорів Верховної Ради до сільськогосподарських господарств, вулиць, зоопарків..;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія
  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки