Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

Розхитування тулуба з боку в бік під час мовлення, або те, що часто трапляється: супроводження мовних відрізків киванням голови, – безумовно, є неконтрольованою пластичною поведінкою.

Справа в тому, що на загальному плані рухи тулуба, рук, рухи головою існують в одному контексті, а на середніх і крупних планах контекст змінюється.

Наприклад, надмірне жестикулювання руками є відомим і зрозумілим недоліком. Причина полягає в тому, що ведучому бракує слів, не вистачає реактивності в підборі слів-замінників. І, як наслідок, людина природно намагається доповнювати свою розповідь жестикуляцією, замінюючи жестом несказані слова.

Отже, надмірне жестикулювання під час мовлення в кадрі є недоліком, адже на загальному і середньому планах жест ще фіксується зором, а на крупному плані глядач взагалі буде бачити тільки уривчасте миготіння рук перед обличчям. Вони можуть з'являтись у кадрі випадково і сприйматимуться як інформаційний шум.

Щодо жесту, потрібно захистити його право на існування, але жест має бути органічним і контрольованим, жест повинен пластично акцентувати увагу глядача на певних опорних інформаційних чинниках, безпосередньо бути пов'язаним з думкою як її зовнішній вираз.

Продовжуючи розмову про специфіку крупного плану, звернемо увагу на те, що не тільки руки телекомунікатора, які незрозумілими плямами блимають на крупному плані, є недоліком, а й кивання головою, що утворює небезпеку "вивалювання" ведучого з кадру.

Оператор на крупному плані не завжди може якісно плавно рухати камеру, уникаючи сіпання зображення. І якщо ведучий чи диктор не може тримати координатну константу і постійно за рахунок кінетики порушує композицію кадру, то це свідчить про його нефаховість.

Зустрічається ще один прояв неготовності до роботи перед камерою. Ідеться про обертання навколо осі стільця. У новинних дикторів часто стільці без спинок, щоб не було проблем з компонуванням зображення, а сидіння стільців, зазвичай, можуть обертатися.

Зокрема, один телевізійний ведучий перед тим працював на радіо, де б звик під час запису обертатися на стільці в різні боки, оскільки мав справу з так званим "губним мікрофоном" і працював тільки в радіостудії, де його ніхто не бачив. Цей молодий чоловік був прекрасним знавцем музичного матеріалу й цікавим співрозмовником, але з вимогами екранності не впорався. Щоразу під час стресового стану він починав неусвідомлено розкручувати тулуб на стільці і порушував композицію кадру, унаслідок чого був знятий з ефіру.

До мімічних недоліків можна зарахувати перебільшену артикуляцію, утворення "гримас" під час мовлення.

Часто у людей зустрічаються мімічні затиски, наприклад, на певних звукосполученнях нижня губа сіпається вбік, або ж одночасно з початком фрази піднімаються брови чи зводяться до перенісся. Опускання кутиків губів, їхнє закушування та інші мімічні автоматичні рухи, що супроводжують мовлення, виникають неусвідомлено й інколи навіть створюють мімічний коментар до тексту, надаючи йому подвійного змісту.

Наприклад, один ведучий часто кліпав очима, коли задавав запитання гостю. На загальному плані це не фіксувалось, а на крупному, зрозуміло, було помітним і неприродним.

Один з відомих ведучих постійно неначе "запитував рукою", тобто під час запитання витягав руку в напрямку співрозмовника і спирав її на стіл, а відповідь "забирав" рукою, тобто рука йшла назад. Як наслідок, його взагалі було усунено від проведення бесід та інтерв'ю.

Будь-яка "дрібниця", навіть ноги, які потрапляють у кадр, можуть додати неочікуваних ефектів: сіпання ногою, розхитування колін, виставлення ноги вперед – це може викликати іронічну посмішку, але для кадру дрібниць не існує.

Наприклад, з надмірною жестикуляцією можна впоратись, попросивши ведучого взяти в руку ручку, що для ролі журналіста цілком природно. Проте під час стресу ведучий може неусвідомлено розхитувати ручкою в руці, а якщо вона ще й металева і дає відблиск, то увага глядача буде значно відволікатись.

Ведучий не повинен руйнувати власний контакт із глядачем і відводити очі вбік від камери. Глядач не усвідомлює, що ведучий насправді спілкується не з людиною, а з об'єктивом камери, а навколо певна технологічна обстановка: освітлювальні прилади, вікно апаратної, асистенти, гример тощо. Глядачу важливо відчувати віртуальний контакт, коли, крім осі спілкування "ведучий-глядач", іншого світу не існує.

Потрібно стежити, щоб при використанні суфлера були непомітні рухи очей, щоб складалося враження безпосереднього звертання ведучого до глядача, а не читання ним тексту.

Говорячи про пластичну й мімічну програму поведінки дикгора-телеведучого перед камерою, варто нагадати, що на екрані він існує в певних мізансценах. їхніми повноцінними елементами можуть бути гшазменні екрани, на яких відповідно до задуму виникає зображення, що корелюється з дикторським текстом; також на фоні можуть бути розміщені рекламні матеріали і телеведучий просто не має права перекривати інформацію генерального спонсора. Одним із достатньо складних прикладів мізансцени є прогнози погоди, у яких почасти використовуються складні об'єктивні та віртуальні об'єкти, з якими ведучий повинен постійно спілкуватись.

Повноцінним чинником мізансцени є і світлотональне вирішення кадру. Треба постійно пам'ятати, що світло утворює певний світлотіньовий малюнок і "випадіння" з композиції кадру і "вихід" зі світла – це серйозні недоліки просторового позиціонування диктора

Усі ці вимоги роблять роботу телевізійного ведучого своєрідною – дуже складною саморежисурою. Творча група і насамперед режисер програми повинні розуміти всю психоемоційну складність роботи диктора-ведучого і всіляко допомагати йому. Наприклад, коли під час ефіру за спиною оператора хтось ходить, відбувається якась активна дія, диктор мимоволі може туди глянути, що буде нонсенсом, насамперед на крупному плані.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія
  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки