РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. РОКИ 1920-1939

До останніх органів належав також часопис Союзу українських приватних урядників Галичини (СУПРУГА) під назвою "Службовик". Виходив він у Львові в 1920-1939 рр. за редакцією (хронологічно) В. Цмайла-Кульчицького, П. Подлевського, В. Полянського, О. Навроцького, А. Нивинського та інших. Розвинувся в добрий інформаційний орган з цінним і цікавим змістом.

Спеціальні часописи: музеєзнавчі, правничі та інші

Українська преса на Волині та Холмщині

Українська преса на Буковині

По першій світовій війні 1917—1918 рр. Буковина опинилася під владою Румунії. Залишаючись на грунті національної єдності зі всім українським народом, українське населення Буковини це своє становище визначило, в першу чергу, у захисті своїх національно-культурних інтересів та прав як національної одиниці. Одним з виразників цього становища була національна преса. Впродовж доби від кінця першої світової війни до початку другої виявилася вона в 17 суспільно-політичних органах, що з бігом часу змінювали один одного або йшли поруч. З перших органів цього типу була "Громада", що виходила 1921 р. у Чернівцях за редакцією С. Канюка, як також тижнева газета українських соціал-демократів "Робітник", що продовжував виходити з 1920 р., "Народній Голос" І. Созанського (Чернівці, 1921) та орган хліборобської партії (румунської) під назвою "Хліборобська Правда" (Чернівці, 1923 р., за редакцією К. Кракалія). Року 1925 за редакцією К. Кракалія виходить тижневик "Хліборобське Слово".

У наступних роках появляється низка органів, з яких деякі с падкоємці попередніх, як " Боротьба", в 1925—1928 рр. заступає попереднього "Робітника", а з 1931 р. передає свої завдання часопису під назвою "Нове Життя", Тоді ж 1924—1925 рр. народжуються такі органи суспільно-політичної думки як тижневик "Зоря", що виходить у Чернівцях за редакцією В. Руснака, та "Земля". 1926 р. починає виходити за редакцією Г. Когута двотижневик "Рідний Край" (1926—1927).

Року 1928 у Чернівцях появляється щоденна газета під назвою "Час", що протрималася до другої світової війни. Почин до її видання дав Т. Глинський, аптекар з Ламі (містечко в піддонній Буковині), вклавши безповоротно 700.000 леїв. За деякий час, незважаючи на прихильність суспільства, газета починає матеріально підупадати. Тоді за посередництвом провідника української політики на Буковині В. Залозецького було об'єднано з нею тижневик Л. Когута під назвою "Рідний Край" з тим, що тижнево мало появлятися спеціальне "селянське" число, а Л. Когут ставав разом з Ю. Сербинюком редактором газети. Це тижневе "селянське" число якийсь час і тримало газету. Пізніш створено було видавничу спілку "Час", найбільшим вкладчиком якої став Я. Макогін. Спілка придбала власну друкарню і своїми прибутками почала далі підгримувати газету.

"Час" здобув популярність не тільки на Буковині, але і поза нею серед ширших кіл українського суспільства.

З 1932 р. почала виходити у Чернівцях нова газета під назвою "Народня Сила", що и організатором був посол Ю. Сербинюк, який відійшов від "Часу". В 1934—1937 рр. за його ж редакцією виходила тижнева газета української національної думки.

Врешті, були ще такі газети як "Голос Буковини", "Молода Буковина" тощо.

З 1931 р. починає виходити в Чернівцях за редакцією С. Никоровича журнал літератури, науки та громадського життя під назвою "Самостійна Думка". Спочатку виходить як місячник, а 1932 р. перетворюється у двотижневик, а потім знову стає літературно-науковим і суспільно-політичним місячником. Першими роками появляється "СД" як зшиток більшого формату з обгорткою В. Залозецького. Пізніш прийняла книжковий формат. В 1931—1932 рр. при журналі були додатки "Самостійна Думка Української Матері" та "Державнотворча Трибуна Буковини", що виходила за редакцією С. Никоровичевої. З 1933 р. ці додатки перестали виходити. Натомість С. Ни-коровичева почала видавати окремий народний журнал під назвою "Український Нарід".

З найближчих співробітників у перших роках "Самостійної Думки" треба згадати І. Карбулицького, С. Лакус-ту, К. Ластівку та інших. Тут же можна було зустріти такі імена як М. Шаповал, Н. Григоріїв, О. Мишок, С. Черкасенко, С. Русова, П. Котович, як також Є. Онацький, Д. Андрієвський та інші. На сторінках цього журналу накреслювалося ніби об'єднання суспільно-політичної думки на грунті поваги і толеранції, що виявилося і в самому його змісті. Але з 1938 р. "Самостійна Думка" прибрала виразно протилежний характер, ставши речником єдино націоналістичної течії та притягнувши декого, хто стояв побіч (проф. Л. Біленький, С. Черкасенко); журнал в його літературно-науковій частині з кожним роком зростав і притягав увагу суспільства. Та разом із тим у частині публіцистичній збуджував він серед того ж суспільства нехіть і застереження, що викликалося доволі необережними і часто ризикованими як змістом, так і формою поодинокими виступами.

Це останнє було причиною, що журнал не зміг вийти на широкий шлях як літературно-науковий орган, хоч для того мав всі дані.

Попередником "Самостійної Думки" як літературно-наукового журналу був орган української молоді, організованої в "Українськім Академічнім Товаристві "Союз" в Чернівцях. Був це місячник, що в 1921—1923 pp. виходив під назвою "Промінь". Року 1923 змінив його двотижневик під назвою "Життя", що видавав його Комітет українського студентства. У 1934—1937 pp. виходила тижнева газета молоді під назвою "Самостійність" з додатком сати-рично-гумористичного листка під назвою "Чортополох". Врешті, заслуговує згадки ще один орган, що здобув поважне місце. Це був журнальчик для дітей під назвою "Українська Ластівка", що почав виходити в Чернівцях з січня 1933 р.

Підкарпатська Русь – Карпатська Україна

Тоді як Галичина і Буковина, в добі по першій світовій війні, фактично вже позбулася москвофільства в пресі, на долю Карпатської України припало впродовж саме цієї доби витримати бій з цією недугою. Початки цього бою в'яжуться зі спробою совєтизації країни під протекторатом мадярської совєтської влади на чолі з Бела-Куном в 1918—1919 роках.

Речником цих спроб у Карпатській Україні, названій "Руською Країною", з початку квітня у Мукачеві стає політична тижнева газета. піл назвою "Руська Правда" ("Урядові Ізвішаня Русько-Краінського Комісарства"). З днем 28.VI назву змінено на "Русько-Країнська Правда". Був це орган, що визначався особливою неохайністю, політичним і мовним неуцтвом та гостро ворожим становленням до українства.

Як виглядала "мова" цієї газети, можна бачити хоч би з такого повідомлення: "Републичной Совет Россійскій, нужному держе аби єднородноє проваденіе уделем воинским фінанціяльнім, жильзрицким й ужитким подобним деле". Або: "В Росіи Центральное Совєткомисарство великое собраниє держав. В Петербург й 1 -го юнія появилися Ківети Украински, Летски, Літвански Біл-Руськи. Й сем Ківети общій Россіом: ште они твердий союз хотят между републичной совета"... (число з 1. VI. 1919 р.).

Таких зразків можна зустріти безліч. Проти цього органу стала відновлена "Наука" на чолі з А. Волошиним. З січня 1919 р. змінила була вона назву на "Руська Країна", але у вересні того року знову повернула до попередньої, що й затрималася до 1922 р., коли була змінена на "Свободу".

З приєднанням до Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, примушена була Карпатська Україна вести боротьбу з москвофільською недугою в затяжному і нелегкому бою. Проте крок за кроком український рух здобував позиції.