РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. РОКИ 1920-1939

Не менш ворожим до українства були і всі органи москвофілів, з яких згадати хоч би такі газети як найстарша "Русская Земля" (1919-1938), далі - "Русский Народный Голос" (1934—1938), "Карпато-русский Голос", а потім — "Наш Путь" (органи Е. Фенцика), як також один із найбрутальніших органів так званого "русского" напрямку "Свободное Слово", що в своїх виступах щасливо конкурував з "Карпато-русским Голосом", і "Наш Путь". Врешті, ще "Русский Вестник" Куртяка, що мав нахил до мадярофільства, та чимало інших подібних.

З наукових та літературно-наукових, як також педагогічних органів, у першу чергу треба згадати "Науковий Збірник" з його дуже цінним змістом. Видавало його Товариство "Просвіта" в Ужгороді при найближчій участі В. Гаджеги, І. Панькевича та інших. Другий часопис був присвячений пізнанню рідного краю під назвою "Підкарпатська Русь", шо в 1924-1936 роках виходила в Ужгороді під проводом П. Яцка і при співпраці І. Панькевича. З літературних органів - "Наша Земля" за редакцією В. Гренджі-Донського та місячник "Говерля" (1939), що його видавав у Хусті ї. Роман (вийшло одне число).

Цікава історія виникнення "Нашої Землі". Влітку 1926 р. у Перечині відбулася нарада літературних і громадських працівників, яка обрала комісію для опрацювання програми журналу та організації збірки фондів. Праця комісії зустрілася з перешкодами з боку однієї особи з українського суспільства, яка вже зарекомендувала себе виступами проти української еміграції і українського руху на сторінках чеської преси. Справу довелося перервати. Тоді перебрав її на власну руку В. Гренджа-Донський. Журнал мав називатися "Українська Земля". Але Ужгородська поліція на цю назву дозволу не дала. Апеляція не мала успіху. Так довелося замість проектованої назви дати журналу назву "Наша Земля".

Не бракувало тут і мистецького органу. Зродився він у Хусті 1939 р. під назвою "Нова Сцена". Був це місячник театрального мистецтва. Вийшло двоє ілюстрованих чисел за фактичною редакцією братів Шерегіїв.

З педагогічних — "Учитель", що в 1920—1936 рр. виходив за редакцією І. Панькевича, С. Бочека (чех) й Юліяна Ревая у виданні шкільного відділу Цивільної управи Підкарпатської Русі; "Учительський Голос" (1930—1938) — орган Учительського Товариства, що виходив раз на місяць за редакцією А. Полянського (Мукачів) та "Наша Школа", шо його видавала "Учительська Громада" за редакцією І. Баска у Мукачеві в 1935—1938 роках.

У Мукачеві ж в 1933—1938 рр. виходив загальноосвітній і господарський часопис (раз на місяць) під назвою "Світло", який видавала Філія Товариства "Просвіта" при найближчій співпраці Л. Романюка та В. Куриленка.

Товариство "Просвіта" в Ужгороді 1925 р. при активній участі Т. Павличенка і П. Кукурузи приступило було також до видання літературно-наукового і господарського журналу під назвою "Просвіта", якого появилося лише двоє чисел. Тим же Товариством було видавано одно число "Просвіта — Шевченкові" з нагоди 65-ої річниці смерті Шевченка за фактичною редакцією А. Животка і з участю визначніших місцевих літературно-наукових сил. Число це було на другий день поліцією сконфісковано, а на видавництво накладено кару в розмірі 20 крон.

Окреме місце зайняли "Вісті" Етнографічного Товариства як орган товариства, заснованого в Мукачеві М. Обідним при співучасті широких кіл місцевої інтелігенції. Почав цей орган виходити з 1935 р. при фактичному проводі М. Обідного. Виходив до 1937 р., в якому появилося ще сім чисел. По смерті М. Обідного (1938 р.) перестав виходити.

Широко розвинулася преса молоді. Першим був "Віночок підкарпатських діточок", що виходив в 1920—1923 рр. в Ужгороді за редакцією І. Панькевича і при співпраці В. Бірчака. У 1923—1934 рр. виходив в Ужгороді журнал під назвою"Пчілка". Організатором і фактичним редактором його був П. Кукуруза. Виходив цей журнал довший час етимологічним правописом як орган Товариства "Просвіта". Добре поставлений як технічно, так і змістом, здобув він широке признання і прихильність, став популярним як серед молоді, так і серед старшого громадянства.

Не меншою увагою користувався і "Наш Рідний Край", що в 1922—1938 рр. виходив місячно у Тячеві, так само етимологічним правописом під проводом А. Маркуша. Крім літературної частини, приносив відомості з краєзнавства, що їх подавали молоді співробітники-діти.

У Великій Копані 1936 р. виходив місячно під проводом М. Вайди часопис під назвою "Карпатська Молодь". У Мукачеві самоосвітній шкільний гурток при Торговельній академії "Рідна Нива" в 1927—1928 рр. видавав свій орган під назвою "Тиса". Розвивався під проводом Л. Бачинського, Ю. Ревая, А. Ворона, А. Шерегія та інших. Також пластова преса, з органів якої "Пластун", що в 1924—1931 рр. виходив в Ужгороді, а потім у Севлюші (1934—1935), "Береговський Пластун", "Бичковський Пластун", "Ватра", "Севлюшський Пластун", "Скоб", "Табор", "Український Пластун", "Гуцульський Ранок", "Пластовий Орган". В більшості це рукописні часописи, відбивані на гектографі.

Наприкінці 1936 р. разом з "Вістями Етнографічного Товариства" почав був виходити "Молодий Етнограф". Врешті, виходив орган підкарпатської поступової молоді під назвою "Поступ". Там же з 1933 р. починає видавати М. Лелекач новий часопис для молоді під назвою "Пробоєм", що пізніш перетворився під веденням С. Росохи в загальний літературно-науковий орган і виходив до 1939 р.

З господарських органів першим був "Господар , що його в 1920 р. видавав "Земський Реферат" за редакцією М. Творидла. З кооперативних органів виходили: "Кооператива" (1921-1924) та "Дружественный Вестник" (з 1926 р.) - обидва в Ужгороді. При Товаристві "Просвіта", при найближчій участі і фактичнім керуванні П. Кукурузи, Т. Павличенка та М. Боровського виходили в 1923-1926 рр.: "Пчолярство" і "Подкарпатське Пчолярство".

Виходили туг також органи церковно-релігійного характеру. В першу чергу — місячник "Благовісник". Почав його видавати в Ужгороді о. А. Волошин в 1921 р. Проіснував під його проводом до 1939 р. (Хуст). Другим був орган ченців Росвіговського монастиря під назвою"Вісті з Чернечої Гори" (1934-1938, циклостиль). Далі йдуть "Душпастир" (1928—1938); "Місійний Вісник" та інші.

Не бракувало, врешті, і сатирично-гумористичного органу. Був ним журнал під назвою "Сова", що виходив в Ужгороді в 1922—1923 рр. Часом дотепно фіксував мовну абсурдність, недалеку від дійсності. Так, передавав "мову" місцевої інтелігенції під одним з образків таким підписом: "Нашу редакційну матерію додававши політики", що мало означати "політики, що подають до нашої редакції матеріали".