РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. РОКИ 1920-1939

Побажання не залишилося без наслідків. Вже з другої книжки появляються тут цінні праці таких представників наукової думки як С. Смаль-Стоцький, М. Возняк, М. Гнатишак, В. Щербаківський та інші.

Року 1939 почав виходити у Львові новий журнал українознавства під назвою "Сучасне і Минуле", який почало видавати Наукове Товариство ім. Шевченка за допомогою Центросоюзу. Головним редактором став д-р І. Раковсь-кий, а фактичну редакційну працю поділено між членами колегії референтів поодиноких відділів під головуванням д-ра В. Сімовича.

Програмою і змістом перших чисел та вправним редакційним веденням заповідався цей журнал на поважний науково-культурний орган. Однак, воєнні події, що незабаром наступили, не дали вже змоги йому розгорнутися. Появилося лише троє чисел, з яких одно подвійне, присвячене Т. Шевченкові.

Органи краєзнавчі

Побіч зі згаданими науковими органами з 1931 р. в Самборі почав виходити "Літопис Бойківщини", присвячений дослідам історії, культури і побуту бойківського племені. Видавало його раз чи двічі (1935, 1936) на рік Товариство "Бойківщина" за редакцією д-ра Гуркеви-ча. Появилося одинадцять книжок, що стали вкладом великої вартості до краєзнавчої літератури, принісши багато цінних матеріалів, праць, розвідок, вказівок для краєзнавчих дослідів тощо.

Цілям краєзнавчим присвячений був також часопис "Наша Батьківщина", який почав виходити в 1937 р. за веденням Українського Краєзнавчо-туристичного Товариства "Плай" (Львів) за редакцією М. Таранька.

Вже в перших же числах приніс цей часопис кілька цінних нотаток про завдання українського краєзнавства (М. Гавдяка), про краєзнавство і музейництво (І. Свенціцького), про археологію і краєзнавство (Я. Пастернака) та інші. В дальшому заповів був поруч з актуальним матеріалом присвячувати кожне число окремій країні Батьківщини. Поруч з цим, щодо технічної сторінки, так і щодо змісту, дбайливим виданням визначаються часописи "Рогатинець", "Око" в Рогатині та інші.

Книгознавчі органи

Педагогічні часописи

Часописи для дітей і молоді

Поруч з цими часописами виникають нові органи, присвячені потребам української дитини і молоді. З них у першу чергу треба згадати "Світ Дитини".

Видавництво "Світ Дитини" почало працю в листопаді 1919 р. у Львові. Основником був М. Таранько, колишній учитель і знавець дитячої душі та її потреб. Про виникнення часопису так він розповідає у своєму спомині про школу ім. Бориса Грінченка у Львові: "В холодні дощові дні діти залишалися у шкільних залях, де провідники поодиноких гуртків читали дітям казки, історичні оповідання..., з найстаршими дітьми підготовляли сценічну виставу... Матеріалів до читання було дуже мало, тому провідники радили собі, як уміли, — виписуючи з різних книжок та старих річників "Дзвінка" всякі підходящі матеріали. Саме тоді прийшла мені думка про конечну потребу дитячого журналу, яку я постановив зреалізувати і почав видавати від 1 листопада 1919 р. двотижневик "Світ Дитини".

Журнальчик розвинувся в багато ілюстрований часопис. Його популярність серед дітей та їх батьків зростала з кожним роком. Від українського суспільства не раз діставав він вирази признання і симпатії. А п'ятнадцятий рік існування його зустріла низка органів щирим привітом і підкресленням, що ведення часопису було поставлене на належну височінь педагогічних вимог і національно-виховних завдань.

При цьому часописі виходила "Дитяча Бібліотека". Спершу видання неперіодичне, а з січня 1934 р. почала виходити щомісяця окремими випусками, досягши поважної кількості назв.

Це ж видавництво приступило до видання такого ж часопису для старшої молоді під назвою "Молода Україна". Був він поставлений так само сумлінно і так само набув популярності, принісши чимало цінних творів, що клали міцну основу національного виховання молоді.

Слідом за "Світом Дитини" пішли інші видавництва. Так появляється "Наш Приятель", що його видає Товариство Молоді, "Молоді Каменярі", що з 1928 р. починають виходити як додаток до "Громадського Голосу", а з 1932 р. перетворюються в самостійний місячник під назвою "Каменярі" і виходять за фактичною редакцією І. Луцишина (до 1935 р.) і П. Костюка.

З 1 листопада 1931 р. видавництво "Українська Преса" (І. Тиктор) починає видавати за редакцією Ю. Шкрумеляка місячник для української дітвори під назвою "Дзвіночок". З січня 1937 р. при ньому виходить бібліотека для молоді під назвою "Ранок" (щомісяця).

Користувався "Дзвіночок" успіхом, що відбилося і на сторінках преси. Так, "Рідна Школа" в замітці під назвою "Наші гордощі" словами одного з батьків дає таку його оцінку: "Не дивуйтеся дітворі, що з таким зацікавленням і нетерпеливістю вичікує появи кожного чергового числа "Дзвіночка"... Бо й ми, старші, взявши в руки будь-котре число..., відчуваємо якесь невидиме вдоволення, втіху, а навіть гордість... Яка краса, яке багатство, яка різноманітність, а одночасно з нею і легкість змісту!... Ніякий дитячий садок не може нині обійтися без "Дзвіночка"..., а дітвора прямо пропадає за ним".

З інших часописів згадаємо "Юні Друзі", що його в 1934—1935 рр. видавало видавництво "Українська Реклама". Крім того, з 1938 р. виходить "Українське Юнацтво" за редакцією В. Глібовицького; далі — "Шлях Молоді", що його видає "Рідна Школа"; місячник "Вогні" (1931—1934), де з'являлися твори молодших авторів; "Ми молоді" у Рогатині, одним з головних завдань якого була боротьба з алкоголем; "Молода Громада" (двотижневик), що в 1922 р. виходив у Коломиї, "Молоді Робітники" у Львові та "На Сліді", що присвячував свої сторінки пластовому та руханково-спортовому руху.

Розвинулася спеціальна руханково-спортова та пластова преса, з якої згадати хоча б ті ЇЇ органи, що виходили друком (поза низкою рукописно відбиваними): "Лугових", а потім "Вісті з Лугу" за редакцією Р. Дашкевича, "Сокільські Вісті", згадані вже "Каменярі", "Пластовий Шлях" та "Український Пласт" у Станіславові, що його з 1923 р. видавало Товариство охорони дітей і опіки над молоддю та інші. Врешті, українське студентство, що брало участь у загальних органах, мало також свій спеціальний журнал під назвою "Студентський Шлях"