РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. РОКИ 1920-1939

З органів національно-клерикальної думки першою була "Нова Зоря", що почала виходити з 1926 р. двічі на тиждень як орган Української католицької організації, редактором якої став О. Назарук. Своїм політичним настановленням орган цей часом консолідувався з напрямком сучасного гетьманського руху. З 1927 р. починає виходити тижнева газета під назвою "Правда", яку видає Інститут Непорочного Зачатія.

Обидва ці органи відбивали національно-політичне становище, що його займав єпископ Хомишин. В 1928 і 1931 рр. поруч з цими органами народжуються органи, що йдуть під впливом і за допомогою митрополита А. Шептицького, відбиваючи його національно-політичне наставления і думки. Були це ілюстрований тижневик під назвою "Неділя", що під вправною журналістичною рукою Р. Голіяна здобув в українській журналістиці одно з поважних місць, та "Мета", що стала тижневим органом "Української Обнови". Разом з цими органами йшов по лінії національно-релігійній орган українських євангеликів-лютеран під назвою "Стяг", що виходив у Станіславові.

Думки і національно-політичні наставления сучасного гетьманського руху почала була заступати газета "Хліборобський Шлях", яка одного часу злилася була з "Батьківщиною", а пізніш перетворилася в журнал під тією ж назвою. Поодинокі члени цього руху співпрацювали і в органах ФНЄ.

Розвинули свою пресову акцію впродовж тридцятих років, головним чином, також течії, що відбивали совєто-фільське і комуністичне наставления частини українського суспільства. Були це такі газети: "Наша Земля", "Сель-Роб", "Світло", "Наше Слово", "Сила" тощо. Врешті, тижнева газета новоутвореної Української партії праці під назвою "Праця"; тижневик, а потім двотижневик політичної незалежної думки "Рада" (орган послідовників Петрушевича-диктатора); тижнева газета українського міщанства "Слово" та ін. Із загально інформаційних часописів цього періоду треба згадати спробу видання таких як щоденник "Час", що в 1931—1932 рр. виходив у Львові за редакцією М. Голубця, та "Як на долоні" — двотижнева газета, що в кінці 1937 р. почала була виходити у Львові за ред. Ю. Шкрумеляка та О. Боднаровича. Розвинутися і довше вдержатися цій газеті не пощастило, незважаючи на добре задуманий план подавання інформацій для своїх читачів. З причин матеріального характеру вже по кількох числах вона мусила припинити своє існування.

Крім цих часописів з 1930 р. виходила селянська тижнева газета під назвою "Нове село" з додатком "Колосся", як також такі: "Прапор" (1923—1924), "Українська Рада" (тижнева) за редакцією Струтинського, "Слово правди" (1932) та інші.

Окреме місце в житті і розвитку української преси західноукраїнських земель займає створене І. Тиктором видавництво "Українська Преса", оперте на комерційний грунті розраховане на масового читача. До 1933 р. стояло це видавництво в тісному зв'язку з У НДО. Пізніш відійшло з метою зайняти незалежне, як думалося, загальноукраїнське становище.

Найстаршим часописом цього видавництва був "Новий Час", перше число якого появилося 1.ХІ. 1923 р. Спочатку виходив двічі на тиждень, потім що другий день, а з 1.1.1932 р. став щоденною газетою. Розвинувши видавничу акцію, почав давати цінні додатки, з яких особливого значення придбала "Історична Бібліотека", в якій появилися такі цінні видання: "Велика Історія України", "Історія української культури", "Історія українського війська", шо починаючи з 1934 р., виходила місячними випусками, та "Велика всесвітня історія", яку не дали закінчити події, що наступили з кінцем 1933 р.

Другим масовим часописом цього ж видавництва була ілюстрована тижнева популярна газета під назвою "Наро-дня Справа", що почала виходити з 21.Х. 1928 р. За короткий час став цей часопис одним із найбільш поширених, зібравши понад 30.000 передплатників. Прислужилася цьому, до певної міри, нова практика у виданні часописів, а саме — видача точним передплатникам допомоги за впаду худобу та погорільцям. Цим здобула "Народна Справа" в широких колах жартівливої назви — "коров'ячої газети". Але й крім цих допомог, за час від 1929 р. часопис дав читачам низку добрих книжечок, а з 1937 р. почав видавати бібліотеку під назвою "Рідне Слово".

З кінцем 1932 р. (29.ХІІ) те ж видавництво видає третю газету: ілюстрований двотижневик під назвою "Наш Прапор" з щомісячними книжками "Українська Бібліотека". Від 1935 р. починає виходити при "Нашому Прапорі" квартальних "Аматорський Театр" (драматичні твори для вистав тощо), а в 1937 р. - "Музична бібліотека". Розгортаючи свою діяльність і давши ще часописи для дітей ("Дзвіночок") та гумористичний ("Комар"), видавництво "Українська Преса" накреслило широкий план на майбутнє, якого з приходом подій кінця 1939 р. вже не судилося здійснити.

Крім згаданих центральних органів, що появилися у Львові, чимало газет інформаційно-громадського характеру виходило впродовж цієї доби також на провінції. Згадати хоч би таку з них як "Український Голос", що виходив у Перемишлі. Там же виходив "Український Бескид". Обидві були подекуди під впливом національно-клерикальних кіл українського суспільства.

У Коломиї, крім згаданого "Авангарду", виходили ще такі тижневі газети : "Радикальний Голос" (1932), "Право Народу", як орган Української народної партії, та "Голос Покуття", який видавала група колишніх членів Радикальної партії, створена в тридцятих роках для поборення діяльності УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія) і для внесення до її рядів розладу.

У Тернополі в 1928—1930 рр. виходив "Подільський Голос", народна двотижнева газета для політики, освіти і господарства, яку видавав С. Баран, так само двічі на місяць 1928 р. почав був там же виходити "Громадянин".

У Станіславові почала виходити тижнева газета під назвою "Громадські Вісті" як часопис українського працюючого народу (К. Трильовський). Там же виходив популярний ілюстрований тижневик Українського Народного Союзу під назвою "Селянський Прапор" (1925—1928).

Далі виходили: в Яворові — місячна газета "Українське Слово" (1929—1937), у Бродах — місячна газета "Брідські Вісті" (з 1936 р), у Сокалі — двотижнева газета під назвою "Голос з-над Буга" за редакцією П. Стефанишина (1936—1937), що продовжував традицію органу Ради повітової і виходив під тією ж назвою; у Зборові в 1933—1938 рр. філія Товариства "Просвіта" видавала двічі на місяць "Зборівські Вісті"; Городенка мала свою щомісячну газету, присвячену освітнім і господарським справам, під назвою "Городенські Вісті" (1930) і т. д.

Врешті, мала свій орган Лемківщина, що виходив у Львові двічі на місяць у 1934—1939 рр. під назвою "Наш Лемко" за редакцією історика Лемківщини Ю. Тарновича.

З органів, що виразно стояли на ґрунті чужонаціональних чи угодових інтересів, продовжуючи традиції "Рідного Краю", що виходив в 1920—1923 рр. за редакцією М. Яцківа, виходили такі як господарсько-політична газета табору Пілсудського під назвою "Селянин" та "Недільна Газета" для села і міста.

Не бракувало в цю добу і органів москвофільства. Переживши свій розквіт у минулому столітті, виявило воно себе лише двома органами. Покинувши так зване "язичіє", один з них прийняв для підтримки і ширення ідей "русскости" літературну російську мову. Була це тижнева газета "Русской Народной организации'4 під назвою "Русский Голос", що почав виходити з 1922 р. Друга — для ширення тієї ж ідеї примушена була прийняти... українську літературну мову. Це тижнева газета "Рус. Сел. Организации", що з 1928 р. почала виходити під назвою "Земля і Воля".

Літературно-наукові та наукові органи

Разом з органами політично-інформаційного характеру охопила українська преса різноманітні галузі культурного і господарського життя. В першу чергу були це органи літературно-наукового характеру. Хронологічно першим з них виступає журнал під назвою "Митуса", що почав виходити у Львові з січня 1922 р. за редакцією В. Бобинського, Р. Купчинського та П. Ковжуна. Був це місячник літератури і мистецтва. Серед співробітників були: О. Бабій, Ю. Шкрумеляк, А. Павлюк, М. Обідний, Б. Гомзин, Ю. Липа, Д. Загул, М. Семеренко та інші, крім згаданих вже вище. Тут же — відділ "Мистецької Трибуни", в якому П. Ковжундав свої "Записки маляра", М. Рудницький — статтю про модерну музику, В. Січинський - уваги з приводу історії мистецтва М. Голубця і постановок в українському Львівському театрі та ін. Кожне число приносило репродукції мистецьких творів Г. Нарбута, О. Архипенка, П. Ковжуна, автора самої обкладинки журналу. Журнал збуджував сподіванки на його розвиток. Але так не сталося. З травня того ж року (1922) заступив його другий журнал. Був це "Літератур-но-Науковий Вісник". Перше число його появилося за редакцією Д. Донцова у виданні "Української Видавничої Спілки" у Львові.

У вступній статті під назвою "Наші цілі" редакція повідомила, шо є це відновленням "Літературно-Наукового Вісника" з минулих літ. "Відновлюючи видання "Літературно-Наукового Вісника", - писала вона, — редакція свідома величезної трудности зачатої справи... Вирвати нашу національну ідею з хаосу, в якім вона грозить згинути, очистити від сміття і болота, дати їй яскравий виразний зміст, зробити з неї стяг, коло якого гуртуватиметься ціла нація — ось завдання до розв'язання котрого, разом з іншими, хоче причинитися і відновлений "Літературно-Науковий Вісник".