РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Початки періодичної преси

Зародки періодичних видань сягають глибокої давнини. Дослідники вбачають їх у повідомленнях "Acta senatus", що з наказу Юлія Цезаря вивішувалися на площі Риму, та "Acta diuna...", що подавали перебіг праці народного зібрання, відомості про військові події, хроніку новин і т. д. Копії з них розсилалися до різних місцевостей провінції.

Десь у VIII—IX ст. початки періодичної преси бачимо в Китаї, де того часу виходить вже "Пекінський Вісник". Далеко пізніше, а то в XV—XVI ст., з'являються летючі листки в Німеччині (Flug-blatter) з відомостями про політичні події, пошесні хвороби і т. д. На їх же сторінках опубліковані були 95 тез М. Лютера. Згодом листи, що містили політичні, комерційні та ін. відомості почали в німців зватися — "Zeitungen", — отже, газети або часописи. Ближче підходили до поняття періодичних видань — "Messrelationen" ("Ярмаркові відомості"), що виходили точно кожного півроку у вигляді рукописних листів.

До цих же часів належить і одна зі старших рукописних газет, що появилися в Чехії під назвою "Noviny ieta Pane...", яка переховується в Град ці Королевім.

Подібні видання з'являються з бігом часу в інших країнах Європи, але всі вони носять ще випадковий характер і не освітлюють всебічно громадське і приватне життя.

Друковані часописи з'являються щойно з початком XVII ст. і то майже одночасно в усіх країнах Західної Європи. Так, 1615 р. починає виходити в Німеччині "Frankfurter Jurnal", потім з'являється друкований часопис в Австрії, 1621 р. виходить перша газета в Англії під назвою "Weekly News"; 1631 p. - у Франції "Gazette"; в Італії перший часопис виходить 1636 р. (Флоренція) і т. д.

Всі ці часописи подають вже ширші огляди, хроніку, починають обговорювати справи, зв'язані з діяльністю урядів і представництв, та інформують про події свого краю.

Зародки української преси

Народження преси на українським землях

Народження української преси. Історичне тло

Скасування державних форм українського життя, окреслення українського народу як самостійного суспільно-національного тіла, безоглядне поборювання рештків українських політичних та національно-культурних прав, що розгорнулося на східноукраїнських землях з особливою силою по полтавському бою, не в силі було остаточно придушити ті змагання, що ще їх можна було помітити наприкінці XVIII і на початку XIX ст. Низка історичних фактів виразно промовляє про ті акції, настрої, думки і змагання.

З цих фактів у першу чергу треба згадати хоча б так звану місію В. Капніста 1791 р., коли в його особі політичними українськими колами знову було винесено українську справу на арену європейської політики. У квітні того року один з найвизначніших українських діячів, що мав великий вплив в Україні, — В. Капніст, як представник українського суспільства лівого берега Дніпра, звернувся до Пруссії з проханням про допомогу Україні в її боротьбі проти тиранії російського уряду та національного поневолення ним українського народу.

Другим не малозначним фактом була праця масонських лож та українських таємних політичних товариств і участь у грудневому повстанні.

Зрештою, рух українських мас з приходом в Україну французького війська 1812 р. та заснування Січі на Дунаю, що продержалася до 1828 р., — все це вказує на те, що серед українського народу ще жили національні традиції, що ще не були скінчені визвольні змагання.

Втративши вигляди на привернення державно-політичних прав, українське суспільство на початку XIX ст. приступає до праці над збереженням пам'яті минулого та до захисту національно-культурних традицій, національної спільноти і культурного розвитку.

Початий української преси на східноукраїнських землях. Її характеристична риса. Мовний характер української преси

Програма перших українських часописів

Програма молодої української журналістики в час її народження, дивлячись на хронікарський зміст, іде вдвох напрямках. Один з них — науково-літературний (історія, етнографія, красне письменство, тощо), другий — сатирично-літературний.

Обидва ці напрямки визначаються одною спільною рисою: незважаючи на лояльність, що її вимагали умови політичного життя і що її в різний спосіб мусив виявити той чи інший часопис, всі вони своїм основним змістом прислуговувалися пробудженню в українському суспільстві національної думки і почуття. Це провадило до організації національно-громадських сил й до створення основ їх розвитку.