РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

У квітні 1919 р. появляється літературно-мистецький журнал-місячник під назвою "Музагет" (відразу за три місяці), в якому взяли участь переважно символісти, як літературно-мистецька група.

Врешті, 1917—1919 pp. виходить літературно-науковий місячник під назвою "Шлях". На початку виходив він у Москві (чотири числа) за редакцією Хв. Коломійченка, а потім в Києві. Продовжував він напрям "Української Хати". У вступному слові редакція заявила, що "ніколи в історії не було так повно поставлено перед Українським Народом огняне питання: бути чи не бути". А тому "поширення, звищення і розквіт рідної культури на початках самостійності України при федеративній згоді з іншими країнами — все це мусить об'єднувати українців як всенародне гасло".

Серед співробітників згадаємо тут хоч би такі імена як М. Вороний, О. Олесь, Г. Чупринка, X. Алчевська, О. Кобилянська, М. Шаповал, П. Тичина, М. Рильський, які виступили з творами поетичними, оповіданнями, новелами. Тут же статті на теми мистецтва (О. Агієнка, Б. Підгорецького про П. Синицю), на теми літературні (М. Сріблянського- М. Шаповала), охорони історії пам'яток М. Біля шевського. З публіцистичними статтями виступили тут О. Ковалевський, А. Товкачевський, який в статті "Наші сусіди і ми" дав продовження і розвиток думок, порушених ним ще в "Українській Хаті" (в 1914 р.) в статті під назвою "Великороси та ми" та інші.

Подекуди з'являються літературно-наукові органи і на провінції. Перед веде молодь. Так наприклад, у Кам'янці-Подільсько му з 31. III. 1920 р. Рада студентських представників Українського університету починає видавати за редакцією Ю. Липи журнал під назвою "Нова Думка".

Врешті, гумористично-сатиричні часописи. Першим в 1917 р. появився двотижневик під назвою "Ґедзь". Як зовнішнім виглядом, так і внутрішнім змістом дуже відрізнявся він від свого попередника "Шершня" і то не в свою користь. Не більш можна сказати і про "Реп'яхи", що виходили в 1918 р. Інакше виявив себе "Будяк" — тижневий журнал гумору і сатири, що почав був виходити 1917 р. у Києві за редакцією С. Паночіні. Роблячи огляд цього часопису, "Книгар" (В. Королів-Старий) слушно підкреслював, що перше, що звернуло увагу в цьому журналі, — це досвідченість редактора, чепурність і охайність зовнішнього вигляду. "Судячи по першому числі, — закінчував свою замітку В. Старий, — можна сподіватися, що "Будяк"... має всі дані зробитися цікавим матеріалом для дозвільного читача в інтелігентних українських родинах".

Преса, що виходила поза межами України

Появляється в цю добу українська преса і поза українськими землями. В Росії були це, в першу чергу, органи, що в 1917 р. виходили у Воронежі, призначені для земель Подоння (українські землі Вороніжчини і Курщини). Було їх два: "Праця та Воля" й "Інтернаціоналіст". Перший ("Праця та Воля") був органом Українського Бюро і виходив за редакцією Пономаренка. Другий ("Інтернаціоналіст") — Окружного Комітету Української партії сощалістів-революціонерів (УПСР), що виходив під час виборів до Установчих зборів. Зазначаючи становище української нації, як рівної між іншими націями, орган цей виразно підкреслював свій погляд на інтернаціональну ідею саме з цього становища. Обидва ці органи, виходячи у Воронежі, розповсюдження мали фактично в українських повітах Вороніжчини.

Появляється українська преса і в українських колоніях та в інших місцях скупчення українців. У Благовіщенську, на Амурі, Українська Рада видає газету "Українська Амурська Справа", у Харбині з 5.ХІ. 1917 р. виходить літературний, політичний і економічний тижневик Маньчжурської Окружної Ради під назвою "Засів", там же (1922) виходить орган Української Громади під назвою "Вимоги Життя", у Хабаровську — тижнева газета "Хвиля України" з гаслом "Боротьбою досягнемо права на землю і волю", там же Українська Рада видає тижневик "Ранок", у Владивостоці за редакцією Д. Боровика виходить тижнева газета "Українець на Зеленому Клині", тут же в 1919 р. виходить щоденна газета під назвою "Щире Слово", а потім "Громадська Думка", якої появилося тільки троє чисел за редакцією В. Ковтуна. Припинилася через громадянську війну. На Сибірі в 1917 р. виходила газета під назвою "Українець на Сибіру" (Омськ).

Появляються українські часописи і на Кавказі. Першим з них були "Українські Вісті Закавказу", що в 1917 р. видавала двічі на тиждень Українська Громада в Тифлісі за редакцією А. Дражевського, а 1918 р. тут же виходила двічі на тиждень велика газета під назвою "Українська Народня Республіка", яку видавала Крайова Рада за редакцією С. Чалого (П. Куцяка) і при найближчій участі Л. Шрамченка, Соколянського та А. Дражевського. У Трапезунді (1917) Українська Громада видавала "Вісті Громади Українців", що виходили двічі на тиждень за редакцією Хименка.

Виходять в 1917 р. українські часописи в Білорусії (в Мінську). Український військовий комітет Західного фронту видає свої "Вісті".

В Естонії (Валк) Рада українців XII армії видавала тричі на тиждень "Український Голос"; там же група українців за редакцією Скнара і К. Поліщука видавала двотижневик "Досвід". Видавали військові українці свої часописи в Ризі та інших містах.

У Москві виходив місячник "Сонце України" (1917), у Петербурзі - "Наше Життя", що мав свій нелегальний початок ще перед революцією.

Українська преса на Кубані

Українська преса в чужих мовах