РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

Під оглядом політичним "Шляхи" займали становище студентського з'їзду: захист українсько-державних змагань шляхом сепарації українських земель від Росії. В культурній сфері — орієнтація на західну культуру і розрив з культурою сходу. У внутрішньому житті — опозиційне становище супроти української офіційної політики. Бувши незалежним органом, як виразно зазначив свого часу Ф. Федорців, були "Шляхи" під оглядом політичного напрямку та українського універсалізму співзвучні з групою "Українські Хати", що виходила перед війною у Києві.

Саме від руки, появилося 21. VI І. 1915 р. у Камінці біля Скельного в кількості 8 примірників. Друге — за чотири дні в кількості 3 примірників. Починаючи з третього числа, — відбиваний на гектографі. З ч. 15 виходив вже в кількості 200-300 примірників. Був ілюстрований: карикатури артистів-малярів стрільців.

Другим був журнал під назвою "Бомба", що його почала видавати "Артистична Горстка УСС". Перше число появилося в полі (на позиціях) над Стрипою в березні—квітні 1916 р. Старанно писане рукою, з багатьма ілюстраціями. Почав виходити в одному примірнику. Зміст присвячений був внутрішньому життю стрільців та українській політиці. Як і попередній часопис, зустрінуто було "Бомбу" із зацікавленням і симпатією.

Не меншу симпатію здобув і "Самопал", що "стріляє сам... всяку нечисть, лінь, гниль, безхарактерність та подібне хрунівство". Було це видання гектографоване в 16 сторінок. Перше число появилося у Свистильниках 15.V. 1916 р., ч. 2 — за червень 1916. З третім числом було заборонено "стріляти" і часопис вже більше не появився.

Велике зацікавлення і признання зустрів у стрільців, але тільки у стрільців, часопис під назвою "УСС" (Усу-сус), як стрільці вимовляли літери УСС і як звали себе. Появилося сім чисел. Останнє число — у Відні (1917).

Врешті, — "Тифусна Одноднівка", що вийшла в одному примірнику, як пам'яткова гумористична збірка карантинників, в 44 сторінки, писана від руки чорнилом.

Всі ці видання свідчать про той здоровий, бадьорий дух Українського січового стрілецтва в жорстоких часах, що поклав міцні основи в його боротьбі за українське визволення.

Союз Визволення України (СВУ) та його "Вістник"

Поважної уваги заслуговує видавнича і пресова діяльність Союзу Визволення України. Заложений безпосередньо по вибуху війни переважно українськими емігрантами з-під Росії, підніс він гасло української державності. Його органом став "Вістник Союзу Визволення України", який у 1918 р. був перейменований на "Вістник Політики, Літератури й Життя".

Почав виходити у жовтні 1914 р. Виходив двічі—чотири рази на місяць, а з 21.Х. 1915 р. як тижневик. Редакція складалася з В. Дорошенка, О. Бачинського та М. Возняка. В міру того, як розвивалося українське національне життя і події на українських землях, став він своїм змістом щодалі різнороднішим і всебічним. Побіч статей, що випливали з політичного становища Союзу, "Вістник" присвячував увагу всім проявам національно-визвольного руху і життя. Зо всією докладністю обговорювалися тут політичні, культурні та економічні справи українського народу в Австрії. Старанно інформовано про життя на окупованих українських землях (Волинь).

Присвячувано увагу життю українців у російській армії, полонених в Австро-Угорщині й Німеччині та українському життю під Росією. Тут же багатий матеріал про погляди чужинців на українську справу. Врешті, чимало місця займало красне письменство. Давав цей орган різноманітну, всебічну і цікаву лектуру в супроводі багатого ілюстрованого матеріалу. Все це зустрінуто було українським суспільством з признанням і прихильністю, що відбилося і в тодішній пресі. Так, "Діло", звертаючи увагу на цей орган, підкреслювало, що його "змагання заслуговує на якнайбільшу прихильність і діяльне підпертя".

Преса полонених українців у таборах Австро-Угорщини та Німеччини

Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни

Під гасло цієї ж війни з російським правительством і царатом виходив у Женеві в 1915 р. часопис "Боротьба". Був це неперіодичний орган закордонної організації української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). На чолі з колишнім видавцем "Дзвону" (Київ) Л. Юркевичем (Л. Рибалкою) виступив цей орган, з одного боку, з критикою "оборончеської" політики українців під Росією, а з другого, проти діяльності СВУ. Вказуючи на деякі ознаки впливу російських патріотичних кличів на певну частину українського суспільства, "Боротьба" звертала увагу на утиски та на "азіатське поводження царських посіпак в Галичині і на Буковині" і ставила своїм завданням "піднести голос проти цих явищ і показати, що українське робітництво й усі повинні тепер з подвійною енергією готуватися до рішучої боротьби з царськими порядками за політичну волю, за Вільну Україну".

Проте бій за вільну Україну "Боротьба" не вбачала в створенні Української держави. Вважала, що український народ ще не доріс до ідеї державності. Звідси гострі і часом необережні виступи її проти СВУ та його органів. Виступи ці викликали відгук в російській, польській та українській пресі. Скористалися тими виступами дехто з російських представників політичної думки. Покликуючись на український орган, посилювали вони свій похід проти українства. Одним із перших був Алексинський, який виступив у місячнику "Современний Мир". Його виступ зараз же підхопили чорносотенні органи на чолі з "Новим Бременом", а в товаристві з ним і "Slowo Polskie".

З українського боку, крім "Вістника СВУ", який гостро скваліфікував поведінку "Боротьби" й її редактора (Л. Юркевича-Рибалки), відгукнулася Буковинська організація українських соціал-демократів. Так само запротестували один із поважніших представників УСДП в Галичині — В. Левинський, журнал "Украинская Жизнь" (С. Єфремов) та "Робітничий Прапор" у Софії.

Буковинські соціал-демократи опублікували за підписом своїх уповноважених (О. Безпалка, В. Мороза та інших) заяву, в якій зазначили своє становище в напрямі боротьби за державність та запротестували словами: "Мусимо рішуче запротестувати проти ширення очорнюючих, а при тім несправедливих вісток, як наприклад, Троцького (російські соціал-демократи), Бронштейна про ,"Союз", до яких і "Боротьба" прилучається".

Колишній редактор "Дзвону" (Київ) В. Левинський надіслав з Лозанни до "Украинской Жизни" (Москва) листа, в якому дав гостру, негативну оцінку "Боротьби" і Л. Рибалки (Л. Юркевича), зазначуючи, що "своїм виступом зібрав п. Рибалка в московській українофобній пресі добре заслужені признання й тріумфи. Він гордий на них! Він радіє ними! Але ми скажемо словами співця Антея з безсмертної "Оргії" покійної Лесі Українки: "Тріумфи в Римі — то для Грека ганьба!"... І закінчував: "Ми можемо тільки підкріпити кваліфікування п. Мілюкова "Боротьби" як мутного "источника" ("Речь", 8.V. 1915); так є, брудного джерела,... за що готові взяти всю відповідальність на себе, маючи на це незбиті докази... Зокрема солідаризуємося вповні з прекрасною статтею С. Єфремова, поміщеною в "Украинской Жизни" з приводу п. п. Алєксинського й Рибалки".

Відповів і "Робітничий Прапор". Був це не періодичний орган соціал-демократичного напрямку, що виходив в-1915 р. в Софії за редакцією М. Меленевського і П. Вензи. Давав він чимало цінного матеріалу, зокрема огляди робітничого життя за кордоном та українського робітництва під Росією, виясняв українське становище супроти війни (В. Темницький) та супроти більшовиків. Призначений був, головно, для поширення на українських землях під Росією і користувався поважною симпатією серед полонених українців.

Українська преса в чужих мовах під час першої світової війни