РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

З вибухом війни перед українськими громадсько-політичними чинниками постала справа інформації чужинців про українські змагання. Одним із засобів реалізації цього завдання було створення української преси в чужих мовах. Наслідком цього вже на початку війни почали виходити два органи в німецькій мові. Одним з них був тижневик під назвою "Ukrainisches Korrespondenzblatt", який почала видавати у Відні Головна Українська Рада (пізніш - Загальна Українська Рада). Другим — згадувана вже тижнева газета під назвою "Ukrainische Nachrichten", орган СВУ. Цей останній почав виходити у Відні з жовтня 1914 р. На початку виходив на правах рукопису і для вжитку преси, а потім вже як друкований тижневик-газета. Виходив цей орган в кількості 4.000 примірників. Розповсюджувано його серед редакцій чужинних пресових органів, серед парламентарів, учених та політичних діячів Австрії, Німеччини та нейтральних держав.

Подібне ж завдання виконував журнал у французькій мові під назвою "La Revue Ukrainienne". Був це гарно ілюстрований місячник, що з липня 1915 р. почав виходити в Лозанні за редакцією А. Зеліба, а потім Є. Бачинського. Перші дві книжки видано було в кількості 7.000 примірників і широко поширено по всьому світі. Спочатку журнал доходив навіть до Росії. Року 1916 стало вже тяжче. Так, англійська цензура перестала журнал пропускати для приватних осіб і для редакцій. Діставали лише члени обох посольських палат. Так само Італія почала повертати і не тільки числа, вислані до Італії, але й відмовляла перепускати журнал до Греції.

Тут же, в Лозанні, в 1916 р. у виданні В. Степанківського почав виходити орган в англійській мові під назвою "The Ukraine".

Врешті, з початку того ж 1916 р. у Будапешті почав виходити за редакцією діяча і наукового робітника Угорської України Г. Стрипського орган під назвою "Ukraina", присвячений питанням українсько-мадярських взаємин.

Революція 1917 р. і відродження української преси під Росією

"Нова Рада"

"Робітнича газета"

З 30. ІІІ за редакцією В. Винниченка почала виходити у Києві друга щоденна газета. Був це орган ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) під назвою "Робітнича Газета". Ставила вона своїм завданням організаційну працю серед українського робітництва та політичне осведомления його. Звертаючи увагу на становище недержавних народів під Росією, остерігала їх словами: "Недержавні народи повинні з великою опаскою підходити до представників пануючого народу й до їх "великих слів великої сили". Закликала газета "розрубати ті пута, які сковували їх довгими віками..."

"Треба, — казала вона, — прямо глянути у вічі, треба запам'ятати, що росіяни, починаючи з деяких крайніх соціалістів і кінчаючи хисткими кадетами, — всі вони одним духом на нас дихають і ніколи не погодяться на тому, щоб недержавні народи самі собі вирішили свою долю". А тому, на думку "Робітничої Газети", перед українським робітництвом і народом у цілому стоїть завдання "самому, своїми силами... визволитися від національного гніту". Спиняючись на розбіжності політичних світоглядів між угрупованнями та між політичними партіями, "Робітнича Газета" формулює1 тактику в боротьбі за спільну національну мету такими словами: "Нарізно йти, разом бити".

Так поставлені завдання відбилися на цілому змісті газети. Сторінки її якнайяскравіше віддзеркалюють характер часу. Дають огляди визвольного руху на місцях. Містять популярні статті на теми громадсько-політичного та культурно-освітнього характеру. Свідчать вони про ступінь підготовки ширших мас в цю добу до національно-творчого життя. Крім популярних статей на теми самовизначення, Установчої Ради, автономії тощо мусили з'явитися тут статті ще й на такі теми, як наприклад, "Яка нам потрібна мова для освіти?" і подібне.

Зверталося тут увагу також на справу організації професійного руху та на огляди робітничого руху в інших країнах.

І, врешті, голос у справі організації українського війська. Було їй присвячено кілька статей та уваг, серед яких у першу чергу треба згадати голос самого редактора В. Винниченка та полковника С. Долинського, який дав спеціальну статтю про військовий вишкіл і творення військових кадрів.

"Боротьба" і "Народна Воля"

Територіальне розгалуження суспільно-політичної преси

Поза Києвом в 1917 р. народжується українська преса суспільно-політичного характеру в таких осередках як Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Полтава, Чернігів. Перекидається вона і до цілої низки менших осередків, як Біла Церква, Сквира, Бердичів, Павлоград, Золотоноша, Канів і т. д.

У Харкові починає виходити "Робітник". Видає його харківська організація Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Своїм завданням ставив він продовжування лінії, що її намітило закрите владою в 1915 р. "Слово", якого вийшло п'ять чисел. Тут же під час виборів до міської Думи тією ж організацією видано було одно число "Виборчого Листка до Городської Думи". Року

1918 видає тут УСДРП "Голос Робітника", якого появилося 25 чисел. Під час повстання проти гетьманату ця ж організація видає в Катеринославі двічі на тиждень "Нашу Справу", якої вийшло 48 чисел. У Полтаві того ж року почала виходити щоденна газета "Вільний Голос". У Кам'янці на Поділлю 1919 р. УСДП Галичини і Буковини видає тижневу (потім тричі на тиждень) газету "Боротьба".

Українська партія соціалістів-революціонерів мала в Полтаві "Соціаліста-Революціонера" (1917), а у Катеринославі — "Землю і Волю" (1918). Тоді ж у Харкові почала виходити щоденна газета під назвою "Рух". У місяці лютому у Вінниці ЦК центральної течії УПСР почав видавати свій орган під назвою "Трудова Республіка", яку замінила щоденна газета "Трудова Громада", що виходила в 1919—1920 рр. під веденням В. Голубовича.

Видають свої органи й інші політичні партії. Так, Союз автономістів-федералістів випускає в Умані за редакцією В. Камінського свій тижневик під назвою "Вільна Україна".

У Києві з 7.IV. 1918 р. починає виходити тижневик Української партії самостійників-соціалістів (раніш Українська народна партія), організований М. Міхновським під назвою "Самостійник".