РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

Поза розгалуженням, що йшло вказаним шляхом, охопило воно також різноманітні галузі потреб суспільного життя. В першу чергу це була ціла низка органів урядового характеру, починаючи з органу Центральної Ради "Вісти з Української Центральної Ради". Упродовж 1917-1920 рр. виходили у Києві такі органи: "Вістник Генерального Секретаріату Української Народної Республіки", "Вістник Українського Військового Комітету", "Вістник Української Народної Республіки", що Його почало видавати Міністерство преси і пропаганди зі 7. XII. 1918 р. у Вінниці, "Вістник Міністерства Здоровля й Опікування", "Вістник Міністерства Ісповідань", "Вістник Державних Законів" і т. д.

Чимало інформативних органів Українського Інформативного Бюро Армії УНР (1919-1920 рр.), як наприклад, "Ставка" (Фастів, за редакцією Григоріїва), пізніш змінила назву на "Українська Ставка" (Вінниця), "Новини", що виходили в місці перебування передових частин армії, та інші.

Врешті, органи губернських комісарів, громадських комітетів. Видають свої часописи централі професійних організацій, наприклад, "Згода", що її видавала Всеукраїнська Фельдшерсько-Акушерська Спілка; "Наша Праця" — тижневик Всеукраїнської Ради поштових службовців, замість якої в 1918 р. виходив "Бюлетень Головної Ради поштово-телеграфічної Спілки". Тоді ж у Києві виходив "Вістник Всеукраїнської Спілки лікарських помічників, помічниць і акушерок". Всеукраїнська Учительська Спілка з вересня 1917 р. при найближчій участі С. Русової, С. Черкасенка, Я. Чепіги, О. Дорошкевича видавала свій місячник під назвою "Вільна Українська Школа", що продовжував традицію і завдання свого попередника з передвоєнних часів, яким було "Світло". Появляються часописи молоді — студентів ("Стерно") та середньошкільників ("Юнак" у Переяславі, "Каменярі" у Києві) та інші.

Про один з цих часописів згадує д-р Харитя Кононенко такими словами: "Видавали ми свою газету "Каменярі", де самі писали всі статті, самі були і кольпортерами та майже друкарями, бо всі друкарні були завалені роботою... Скрізь нас, осередчан, було повно, всім ми цікавились, на все живо реагували..."

Врешті, часопис для дітей під назвою "Волошки", який звернув на себе увагу і викликав симпатію як серед дітей, так і серед дорослих своїм змістом і гарними ілюстраціями.

Народжується перший на східноукраїнських землях двотижневий часопис українського жіноцтва під назвою "Жіночий Вістник" як орган Українського Жіночого Союзу. Поставивши завданням координувати жіночу громадську працю, часопис попереджував: "Хто надіється знайти які-небудь феміністичні, суфражистські тенденції, нехай не передплачує "Жіночий Вістник", бо у ньому цієї поживи не знайде".

З 1.УІ. 1917 починає виходити тижневик, присвячений військовим справам під назвою "Українська Військова Справа".

Виходять "Українські Медичні Вісті" (двотижневик за редакцією С. Лукасевича) та правничий орган під назвою "Закон і Право". Справам агрономічним присвячує свої сторінки "Вістник Громадської Агрономії", що його з 1918 р. почав видавати Всеукраїнський Союз Земства за редакцією В. Мацієвича.

Появляється церковно-релігійна преса, як тижневик "Віра й Держава" або "Церковний Вістник Запоріжжя" (Катеринослав).

У 1918 р. за редакцією П. Зайцева у Києві виходить історичний журнал під назвою "Наше Минуле". Думка про видання такого часопису виникла ще в 1917 р. серед осіб, що гуртувалися навколо видавничого товариства "Друкар", яке восени того року було перенесено з Петербурга. Завданням журналу редакція ставила освітлювати "невпинну боротьбу українського народу за його політичні права, а також національну своєрідність його традицій у письменстві, культурі й мистецтві". Розгорнувся цей журнал у багатий і різноманітний змістом орган, в якому знайшли місце цінні праці та розвідки з історії України, письменства, культури і мистецтва, спомини і листування, матеріали з побуту та з історії національно-політичного руху. Перше число появилося в серпні 1918 р. в 13 аркушах друку накладом в 6.500 примірників. Усього за 1918 р. вийшло три книжки в 13—15 аркушів кожна. З них друге число було видане в кількості 5.000 примірників. Участь у журналі взяли найвидатніші наукові й літературні сили того часу. Обкладинку виконав Юрій Нарбут. Вміщено було в цих трьох числах 1918 р. багато цінних праць історичних, дано докладну хроніку культурного життя та силу архівного матеріалу.

Наступна (подвійна) книжка появилася на початку 1919 р. (за совєтської влади) в кількості 4500 примірників. У цьому числі, особливо цінному і цікавому, знайшла місце низка праць шевченкознавства П. Зайцева, П. Филиповича, С. Єфремова та інших. Тут же опубліковано було текст часопису "Помийниця" (1863 р.), згадку про "Киев-ский Телеграф", автобіографію М. Шрага та інше.

Цінними виявилися тут відділ "Архів літературний", в якому подано літературні матеріали, листування, матеріали щодо чинності цензури, та "Архів історичний" з матеріалами з архівів російських цивільних і військових урядів, що стосуються українського руху тощо.

Появляються органи, присвячені книзі. У вересні 1917р. виходить у Києві перша книжка критико-бібліографічного журналу під назвою "Книгар", який починає видавати видавниче товариство "Час" за редакцією В. Старого (Ко-ролів-Старий). У вступній статті журнал цей писав: "Раніш критико-бібліографічну роботу більш-менш виповняла наша загальна преса. Тепер же... загальна преса просто не має місця і змоги в потрібній мірі виконувати це завдання. Тому виявляється справді пекуча потреба в спеціальному періодичному органі..."

Журнал цей розгорнувся в книголюбський орган ширшого характеру. Крім широко поставленого відділу "Критики і бібліографії" на його сторінках з'являється довга низка цінних статей на теми книгознавства, журналістики й літератури. Досить згадати тут хоч би такі з них: "З історії книги на Україні" В. Модзалевського, "Свято книги" Г. Дмитренка, "Загальні принципи технічної організації бібліотеки" С. Кондри, "Кольорові папери" (в справі обкладинки) К. Широцького, "Завдання української журна-лістичної бібліографії" С. Кондри, "Україна в освітленню європейської преси" Г. Гасенка, "Українська преса в Америці" А. Яриновича та інші.

Участь у журналі, крім вже згаданих авторів" взяли ще такі як Д. Дорошенко, М. Левицький, О. Левицький, А. Ніковський, С. Русова, Ю. Тищенко, £. Пильченко, О. Мишок, Л. Лобода, О. Кошинь, який дав тут більшу замітку про "Народні мелодії з голосу Лесі Українки, які записав К. Квітка", П. Зайцев, Старицька-Черняхівська та інші.

Тоді ж у Полтаві Педагогічне Бюро при губернській народній управі починає видавати двотижневик "Книжний Бюлетень", а в 1919 р. у Києві Всенародна (Всенаціо-нальна) бібліотека за редакцією І. Житенького видає зшитками 4—5 аркушів квартальний присвячений бібліотекознавству під назвою "Книжний Вістник". Відновлюється науковий тримісячник українознаства під проводом М. Грушевського, що його видає Українське Наукове Товариство в Києві.

Починають виходити "Театральні Вісті" (тижневик) та "Мистецтво", що виходить в 1919 р. у Києві за редакцією Гната Михайличенка та М. Семенка.

Поруч з "Літературно-Науковим Вісником", що по перерві знову починає виходити, появляється ілюстрований журнал під назвою "Універсальний Журнал". Була це спроба так званого родинного журналу, який починає видавати в жовтні 1918 р. товариство "Грунт" у Києві за редакцією І. Немоловського. Секретарем редакції був П. Ковжун.

Зустрінуто цей новий тип літературного часопису прихильно. "Книгар", відгукуючись на перше число, підкреслив, що "перша спроба робить цілком приємне враження". "Центральне місце, — писав він далі, — безперечно належить по формі статті М. Сріблянського (М. Шаповала) "Quo vadis, Україно?". "Легким стилем, граючись парадоксами, — писав В. Старий (Королів), - дає Сріблянський інтересно скомпонований прогноз сучасного світового соціально-політичного катаклізму і закінчує його бадьорими нотами оптимізму. Це власне не публіцистика, а тема для національного роману".

Участь у журналі, крім згаданих, взяли П. Тичина, Я. Савченко, який крім поезій дав тут цінну статтю про український театр ("Молодий театр"), К. Поліщук, М. Обід ний та інші. Крім літературного відділу, ілюстрованого образками А. Ждахи, О. Кишевського та інших, мав журнал огляди життя на українських землях і за кордоном, огляди нових видань, літературних та інших.