РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

З інших політичних органів треба ще згадати щоденник повстанців (махновців), що почав був виходити в

1919 р. на Катеринославщині під назвою "Шлях до Волі". Вийшло дев'ять чисел.

Крім органів політичних партій виходять у цей час органи загального суспільно-політичного характеру. Переважно все ж на них діють впливи тієї чи іншої партії. До таких органів, крім "Нової Ради" (Київ), на яку мала вплив Українська радикально-демократична партія (пізніш Українська партія соціалістів-федералістів), належала також "Нова Громада". Був це щоденник Ради Слобідської України, шо виходив у Харкові під впливом коаліції УПСР і УСДРП. По заняттю Харкова совєтськими військами і з приходом більшовицького так званого ЦИКУКа (Центрального Исполнительного Комитета Украины) газета ця намагалася ще сказати своє слово, але незабаром була закрита.

Ось як розповідає про це один з більшовиків (Д. Ерде) в статті під назвою ,Пусть говорят факты" ("Літ. Рев." 1928): "Я працював у тісному контакті з ЦИКУК і зокрема з Е. Боні. З наказу останньої була закрита петлюрівська газета "Нова Громада"... Коли "Нова Громада" спробувала після її закриття воскреснути під новою назвою, вона відчула на собі тяжку руку пролетарської диктатури, причому на мене випала честь остаточно прикрити цього петлюрівського "ублюдка".

До центральних органів належали ще такі як "Відродження" (1918 р., Київ) та "Трибуна", яку в 1919 р. почав видавати 3. Біський за редакцією О. Саликівського.

До центральних органів можна також віднести щоденники, що виходили в таких осередках як Вінниця, Кам'я-нець-Подільський тощо, що деякий час були осідком уряду та центром цілого українського національного життя. Були це такі органи як "Нова Україна", яку з 5.VIII. 1919 р. видавала Прескватира Штадарму (штабу дієвої армії) у Кам'янці-Подільському та "Україна", яку там же видавало Інформаційне Бюро, "Республіканські Вісті" у Вінниці та інші. У Кам'янці-Подільському в цей же час виходило "Життя Поділля". Там же почала була виходити "Громада" як орган Селянського Робітничого Клубу ім. Франка. По кількох числах (вийшло дев'ять чисел) перебрала її місцева організація українських соціалістів-революціонерів перейменувавши на "Трудову Україну", яка потім стала центральним органом УПСР за редакцією В. Голубовича. На сторінках цього часопису, між іншим, вперше виступив популярний пізніш гуморист-сатирик Остап Вишня, який писав туг під псевдонімом П. Грунський. Тут же (Кам'янець-Подільський) виходили в той же час ще "Трудовий Шлях", перше число якого появилося 26.VI. 1919 р. при активній співучасті професури Українського університету, "Наш Шлях", що в 1919—1920 рр. виходив за редакцією І. Косенка, "Новий Шлях" за редакцією Л. Біленького і секретаря редакції С. Шишківського та "Слово" за редакцією Котляренка і при найближчій участі П. Богацького, Н. Григоріїва та інших. Крім матеріалів політичного та інформативного характеру цей часопис ("Слово") подавав чимало матеріалів характеру історичного, літературно-критичного тощо. Між іншим, в одному з його чисел подані були П. Богацьким цікаві матеріали під назвою "Ленін в освітленню його партійних товаришів" (з жандарських шпаргалів); тут же було частково опубліковано цінні спомини Ерастова про М. Драгоманова та інші.

Врешті, виходили щоденні та інші органи і в інших місцях, що мали місцевий характер. Так, у 1917 р. виходили ще такі органи: "Чернігівщина" (Чернігів), двічі на тиждень, та " Чернігівський Листок" (тижнево), як продовження традицій Л. Глібова 1863 р., "Звенигородська Зоря" (1918), "Вільний Голос" (Полтава), "Вільне Слово" (Жмеринка), "Дзвін" (Здолбунове) та інші.

За періодичністю в 1917—1920 рр. переважав тип тижневика. Були це головним чином популярні інформаційні часописи, серед яких чимало було видаваних Інформаційним Бюро Армії. Чимало було такого ж характеру органів, що виходили двічі або тричі на тиждень. Найменше було літературно-наукових місячників.

Окреме місце займають щоденні органи. Впродовж цієї доби кількість їх сягала до 30 органів, причому найбільше в 1919 р.

Дальший розвиток за змістом і місцем видання

Упродовж 1917 р. і в наступних роках українська *-ї преса розгалужується за її змістом. В першу чергу шириться видання преси Української Селянської Спілки. Крім центрального органу в Києві, яким була згадана вже "Народия Воля", виходять ще "Вісті Української Селянської Спілки" та "Селянська Спілка". У Катеринославі (Дніпропетровськ) виходить "Селянська Спілка", що перетворилася в "Крестьянського Союза". У Полтаві появляється тижневик "Селянська Спілка", у Сквирі — тижневик "Спілка" та "Вісті Комітету", у Бердичеві — тижневик "Селянська Думка", у Чернігові — "Народне Слово" і т. д. Поруч виходять органи рад селянських депутатів.

Разом з тим розвивається преса, що її провадить Товариство "Просвіта", кооперація та народні управи (земства). З центру перекидається на місця, вкриваючи країну мережею інформативно-просвітніх та кооперативних органів. Так, 1917 р. у Катеринославі починає виходити "Вістник Товариства Просвіти", якого появилося 22 числа, у Павлограді - "Степ", у Вовчанську (Харківщина) — "Вістник Товариства Просвіта", у Золотоноші — "Вільне Слово" та "Світло" (1918 р. двотижневик), у Херсоні Товариство "Українська Хата" видає "Вісник" (неперіодичний), у м. Широкому (Катеринославщина) Товариство "Просвіта" видає часопис "Зоря" (1917 р.— тижнево, 1918 ч- місячно), в Одесі з 31 березня 1917 р. "Просвіта" видає "Вільне Життя". Між іншим слід згадати також часопис під назвою "Гуляй-Польський Просвітянин", що за часів махновщини виходив у Гуляй-Полі, друкований на машинці з обкладинкою з друкарні загонів Махна.

Врешті, 1918 р. Київське Товариство "Просвіта" почало видавати журнал під назвою "Просвітянин", як центральний орган, але утриматися йому не пощастило.

Не менш розвинулася преса української кооперації. Згадаймо хоча б такі її органи як "Українська кооперація", що виходила в Києві в 1917-1918 рр., "Кооперативна Зоря" (Київ), двотижневик "Сільський Господар" там же та інші. На місцях найбільший розвиток цієї преси припадає на 1918 р. Крім загально-кооперативного та інформаційного матеріалу, знаходять тут місце матеріали літературного та громадянсько-політичного характеру. Досить згадати хоч би такі органи цієї преси як "Наша Спілка", яку в 1917 р. видавав тричі на тиждень Союз Кредитових і Споживчих Товариств у Ромні, тижневик "Союз" в Умані, "Будуччина" у Сквирі, "Кооперативний Листок" у Таращі, двотижневик "Полтавський Кооператор", "Споживач", що виходив у Катеринославі з 1918 р., а з 1920 р. прийняв совєтський напрямок, змінивши назву на "Кооперативне Життя", тижневик "Наша Хата" в Єлисаветі та інші.

З преси народних управ (земств) у першу чергу треба згадати "Київську Земську Газету", що виходила в 1917 р. за редакцією В. Прокоповича, та "Народну Справу", що виходила в 1918—1919 рр. з участю С. Петлюри, В. Садовського, Н. Григорієва, В. Ігнатієнка, М. Добриловського та інших. Був це тижневий журнал, що виходив у накладі 2.000 примірників. Побіч добре поставленої інформаційної частини мав він не менше добре підібраний матеріал літературно-історичного характеру та переклади.

Находилася преса народних управ (земств) і на місцях. Були це такі органи: щоденник "Звенигородська Зоря", "Канівські Вісті" (тижневик), катеринославське "Народне Життя" тощо.

Трохи з історії цього останнього органу ("Народне Життя"). Губернська народна управа в Катеринославі видавала часопис російською мовою під назвою "Народная Жизнь". Року 1918 провела вона серед читачів та громадських інституцій анкету: в якій мові ліпше видавати земську газету? Висліди, що їх управа опублікувала, були такі: 1) за видання виключно українською мовою висловилося 1079 читачів і 44 громадські інституції, 2) в мовах українській і російській — 4 читачі і громадські інституції, 3) в мові російській — 3 читачі.

У Кам'янці-Подільському губернська народна управа в 1918—1919 рр. видавала популярний журнальчик під назвою "Село" за редакцією М. Бутовського, а 1919 р. почала видавати за редакцією Кондрацького журнал "Освіта", присвячений питанням освітнього і педагогічного характеру.

Полтавська губернська народна управа 1917 р. почала видавати "Педагогічний Журнал" для читачів початкових шкіл. Участь у цьому журналі взяли педагогічні та культурно-освітні діячі, з яких треба згадати С. Русову, В. Чередниченкову, Чайківського та інших. Заведено було тут педагогічну хроніку, бібліографічний відділ Із рецензіями, покажчик книжок для дітей та підручників. Усе це викликало до журналу більший інтерес серед учительства.

Крім власних видань народні управи в багатьох місцях давали ініціативу та підтримку в організації видання того чи іншого громадського часопису. До таких випадків, як характеристичний, належить, наприклад, організація в 1918 р. газети в Кам'янці-Подільському. Почала вона виходити з 15. XII. 1918 р. з ініціативи Подільської губернської народної управи за головування В. Приходька і при підтримці Товариства "Просвіта". Названо було її "Життя Поділля". Першим редактором був проф. Л. Білецький, а секретар редакції В. Січинський. На початку 1918 р. газету перебрано було місцевим соціалістичним комітетом, а фактично місцевою організацією УПСР. Користуючись перебуванням у цей час у Кам'янці проф. М. Грушевського, запрошено його стати на чолі редакції. Проф. М. Грушевський погодився і близько став на початку до тяжчої, в умовах того часу, редакційної праці органу, що опинився відтятим воєнними подіями від світу. Секретарем редакції став А. Животко. Поборюючи всі перешкоди, "Життя Поділля" намагалося підтримувати нормальний вигляд часопису та орієнтувати читача в надзвичайно складних і тяжких обставинах. З приходом до Кам'янця совєтської влади (16.IV. 1919) часопис спробував був далі виходити. Але рішуче і непохитне становище, яке він зайняв у захисті української культури і прав українського народу, привело до виразного поденервовання совєтської влади, що не раз довелося відчути редакції. В одному з чисел на це було дано належну відповідь статтею С. Іваницького (директора учительської семінарії та члена губернської народної управи) під назвою "Юпітере, ти гніваєшся, значить ти не прав". Стаття ця була останньою краплиною в переповнений келих. Через день — наказ голови ревкому М. Барана1 та секретаря Самулевича про припинення газети. У наступному числі наказ цей було подано на місці передової статті в жалобних чорних рамцях. Число це було конфісковано. Газета перестала виходити. Але й совєтська влада пережила його лише кількома тижнями. Під натиском українських військ примушена була звільнити Камінець-Подільський, усе Поділля і податися далі, після чого знову відродилася українська преса.