РОЗДІЛ СЬОМИЙ. РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1917 1920)

1916 р. фельдшері (лікарські помічники) та учні військової фельдшерської школи за редакцією В. Нагарного, якого вийшло двоє чисел; "Праця" - журнал учнів агрошколи в Умані (ч. 1—37 сторінок, ч. 2—133 сторінок і ч. З—129 сторінок); "Юна Україна" — видання учнів Миргородської художньої керамічної школи, якого появилося одне число в 170 сторінок. У Миргороді у грудні 1915 р. появився був ще журнал учнів гімназії мовами українською і російською.

Українські пресові органи за межами України

За межами України, а саме в Петербурзі та Москві, в 1915-1916 рр. виходили: "Наше Життя" (Петербург) та "Тепла Роса" і "Промінь" (Москва). "Наше Життя" виходило впродовж 1916 р. Був це орган української Соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), писаний на машинці в кількості 300 примірників. Найближчу участь в цьому журналі брали: В. Винниченко, С. Вікул, Л. Чикаленко, П. Феденко, М. Авдієнко та інші.

"Тепла Роса" почала була виходити двічі на місяць з 15.111. 1915 р. за редакцією Л. Краківського. Але не встигли видати і двох чисел, як з наказу командуючого генерала Адріянова, за статтю в ч. 2 під назвою "Галичина" часопис закрито.

Більш пощастило тижневику під назвою "Промінь". Був це часопис літератури, мистецтва і громадського життя. Почав виходити з 20. XI. 1916 р. за редакцією В. Винниченка, який перебував у Москві під чужим прізвищем. Поява цього часопису у Москві давала можливість уникнути примусової "ярижки" (російського офіційного правопису). Але цензурні утиски і тут давали себе відчути. Це між іншим підкреслювала редакція, звертаючись до передплатників з проханням "не дивуватися, коли часопис виходить з опізненням" та інше... "Нинішні обставини, — писала вона, — творять кожної хвилини несподіванки, котрих не потрапить угадати і запобігти їм і найбільш досвідчений журналіст".

Серед співробітників були: П. Тичина, О. Слісаренко, К. Поліщук, Г. Чупринка, М. Філянський, А. Постоловський, О. Журлива, В. Винниченко (ред.), який дав тут початок роману "Записки Кирпатого Мефістофеля", п'єсу "Пригвождені", оповідання "Баришенька", М. Івченко ("Хутір"), М. Могилянський, М. Грушевський (статті про галицько-українські землі), С. Єфремов та інші. Були тут також статті до питання про українські народні школи, про становище робітничого ринку, про українське мистецтво (К. Широцького), на літературні теми, огляди преси, бібліографія тощо.

Такий був зміст часопису, який на його сторінках В. Винниченко характеризує такими словами: "Передо мною тоненький зшиток, в жовтій, скромній обкладинці. Це майже єдиний український журнал тридцятьох мільйонів України... І всього тільки цей тонесенький зшиточок! Він нагадує мені дітей, що ростуть десь у підвалах, без сонця, без повітря, в злиднях, в поневірянню, з синіми, зацитьканими, заляканими і скорбно-розумними очима. Так і вчувається, що от-от він тоненько-тоненько скаже: "їсти хочу! Мамо, папи! Хіба не моторошний, не правдивий символ нашого народу цей більше ніж скромний наш "Промінь"... — цей жовтенький символ нашого горя?

Преса на західних українських землях під час першої світової війни

Преса Українських січових стрільців (УСС)

Особливої уваги заслуговує преса Українських січових стрільців, видавана в ці часи на бойових фронтах. Були це часописи, писані від руки або відбивані на гектографі. Виходили за дозволом стрілецької команди на власні стрілецькі кошти та на кошти з продажу. Найвищий наклад сягав 100 примірників.

Крім "Вісника Пресової Кватири УСС", були це гумористичні часописи.

Звідомлення, літературні твори, статті на теми мови, літератури, громадського життя і національних змагань — такий був зміст "Вісника".

Нотатки з українського політичного життя в сатирично-гумористичній формі, сатира та стрілецький побут, взаємини, легкий гумор тощо — зміст гумористичних часописів.

Місячник "Вісник Пресової Кватири УСС" почав виходити у травні 1916 р. в Коші УСС за редакцією М. Угри-на-Безгрішного й А. Лотоцького. Своїм завданням ставив "бути дзеркалом стрілецької "новітньої" Січі, де попри звідомлення з життя в Коші та в полі, містилися б і літературні твори, що були б також дзеркалом життя стрілецтва, його думок, ідей, змагань шляхом сонця і краси".

Появилося двоє чисел. Останнє число — за червень-л и пень — присвячене І. Франкові з нагоди його смерті.

Довше протрималися сатирично-гумористичні часописи. Першим з них був "Самохотник". Перше число, йому газети, бо, мовляв, є вона фактично продовженням "Нового Слова", на зміну назви якого і було взято дозвіл у влади, а не на новий орган.

Видавці ("Український Комітет") погодилися задовольнити цю вимогу. "Українське Слово" почало далі виходити за редакцією С. Чарнецького та С. Голубовича, відбиваючи становище "опозиції" в Загальній Українській Раді (Є. Петрушевич).

Невдовзі по тому повернулося до Львова "Діло", а за ним і "Свобода".

Тоді ж появився у Львові журнал, який почав видавати, по виході з "Українського Слова", Ф. Федорців в порозумінні з Д. Донцовим та кількома з січового стрілецтва. Був це ілюстрований півмісячник літератури і громадського життя під назвою "Шляхи", перше число якого вийшло у грудні 1915 р. Перебувши воєнну хуртовину, протримався цей журнал до 1918 р. Зміст його складався з відділів красного письменства, в якому взяли участь Р. Купчинсь-кий, В. Атаманюк, П. Карманський, Ю. Шкрумеляк, М. Підгірянка та інші (поезія). На історичні теми містив тут свої твори В. Бірчак, М. Яцків, що опублікував тут "Танець тіней", Є. Олесницький дав спомини ("Тернопіль... в другій половині XIX ст."). Тут же переклади з Р. Тагора, Гауптмана, О. Мірбо, М. Конопницької, Д. Мережковського та інші. В публіцистиці - Д. Донцов ("Народ бастард", "Національні святощі", "Дещо про орієнтації") і багато інших.

Тут же статті В. Старосольського, В. Залізняка, О. На-зарука, Федорціва, силуети сучасних українських політичних діячів, що їх подав Б. Молбіт. У відділі критики, науки - велика праця С. Балея "З психології творчосте Шевченка" та інші. В галузі мистецтва — праці М. Голубця, І. Крип'якевича, музики — О. Залеського. Врешті, багатий інформаційний матеріал, рецензії тощо.