TextBook Навпаки, вірність була моєю яскравою особливістю: Наташа подобалась мені з першого класу.
Вона була сповнена жіночої привабливості! На перервах дівчатка липли до неї з усіх боків; кожній кортіло походити з нею по коридору попідручки. Це мене влаштовувало: коли вже не зі мною, то хай краще з ними!
Наташа часто занотовувала щось до товстого загального зошита. Коли Святослав Миколайович запросив її до гуртка, вона сказала:
— Я не пишу, а просто занотовую думки. Так, для себе. Про фільми, про книжки…
— Це, мабуть, цікаво, — поважно виголосив Покійник. — Адже ти і класні твори завжди пишеш оригінально, по-своєму.
— Старик Покійник нас помітив й конаючи благословив! — сказав я з погано прихованим роздратуванням.
Мені не подобалося, що Покійник хвалив Наташу. Бракувало тільки, щоб над новим його віршем з’явилися нові літери: Н. К.!
— Про книжки, про фільми?.. — перепитав Святослав Миколайович. — Виходить, у тебе критичний напрямок мислення! От і чудово. Нам потрібні різні жанри. Поезія і проза вже представлені. А тепер ось і критик! Будеш оцінювати твори членів гуртка. Якщо гостра спостережливість підкаже тобі вади товаришів…
— Але ж я просто занотовую свої думки… Що ж, я буду висловлювати їх голосно?
— А ти висловлюй не свої, — порадила Миронова. — Поговори з Святославом Миколайовичем, іще з ким-небудь. Підручники почитай.
Наташа мовби й не чула її слів.
— Ні, я не можу оцінювати чужі твори, — сказала Наташа. — На самоті можу. А так, у врочистій обстановці… Я не можу собі цього дозволити.
— Для початку послухай! — сказав Святослав Миколайович. — А потім творчий потік захопить тебе, потягне в своє русло!
Вона могла б дозволити собі все, що завгодно, бо її вважали найвродливішою в класі. Але вона не дозволяла: в її грудях билося прекрасне серце!
Через десять хвилин я попросився до літературного гуртка.
— Ти також пробуєш сили в літературній творчості? — здивовано запитав Святослав Миколайович.
— Я хочу писати детективні повісті…
— Стрибаєш через східці? — Тобто як?
— Треба поступово: спершу начерки, потім оповідання, а потім уже повісті. А втім, не хочу ставати на горло твоїй пісні. Ти вже щось написав?
— Передмову. І ще деякі начерки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін“ на сторінці 9. Приємного читання.