Розділ «Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін»

Ти усе тверезо оціни:

Це ж яка була б для тебе драма,

Якби не зустрілися вони!

Якби тато твій не оженився,

Ти б ніколи, хлопче, не вродився!..

У його грудях билося добре, благородне серце! Я читав, що поети часто приятелювали між собою: Пушкін із Дельвігом, Шіллер із Гете… А Принц Датський приятелював з Генкою Покійником.

Покійник писав вірші про кохання. Це була людина років тринадцяти. На зріст він був невисокий, плечі мав неширокі, лице його вкривала мертвотна блідість. І взагалі він дуже хотів умерти.

Жить не варт,

Не витримують нерви!

Серце в муках згоріло дотла,

Коли ти на великій перерві

З старшокласником враз відійшла…

Над цим віршем стояли дві літери: А. Я.

А в поемі, перше читання якої відбулося у нас у вбиральні на другому поверсі, були такі рядки:

Вмерти, вмерти, умерти скоріш!

Стати прахом, згоріть до останку,

Щоб ніколи не бачити більш.

Як ти з іншим ідеш в роздягалку…

Під назвою поеми також стояли дві літери: Б. Ю.

Нам дуже кортіло довідатись, через кого Покійник так жахливо страждав. Ми перевірили за класним журналом; дівчаток із такими ініціалами у нашому класі не було.