— Нехай Гліб згадає іще що-небудь… Хай він розповість!..
— Виникає жваве спілкування з образом письменника! — сказав Святослав Миколайович.
Гліб згадував одну історію за одною. У його грудях і далі билося чесне, благородне серце, готове стати на допомогу товаришам.
Цінність творчості Гл. Бородаєва зростала в наших очах з кожною годиною!..
Розділ третій,
у якому ми робимо ще кілька кроків назустріч страшній історії
Усе, про що ви прочитали в перших двох розділах, було моїм далеким спогадом: це трапилося минулого року.
А цього року Святослав Миколайович нас залишив.
Раніше, коли ми робили щось не так, як хотілося б йому, Святослав Миколайович попереджав:
— Я утечу на пенсію, якщо ви рішуче не змінитеся!
А прощаючись з нами, він не міг стримати хвилювання. Сльози душили його і мало не задушили зовсім. Миронова підняла руку й запитала:
— Вам недобре?..
— Мені добре! — відповів Святослав Миколайович. — Добре тому, що я усвідомив почуття, які маю до вас. Я знав вас тільки рік, але не забуду ніколи… Ніколи! Кажуть, перша любов — найсильніша, а я гадаю, що остання!..
Ми були його останньою любов’ю! Почуття законної гордості виникло в наших серцях.
Замість Святослава Миколайовича до нас прийшла Нінель Федорівна.
Це було струнке створіння років двадцяти п’яти. Може, про вчительку так казати не можна? Але ж вона була зовсім не схожа на вчительку. І коли йшла на перерві по коридору, цілком можна було подумати, що це учениця десятого або навіть дев’ятого класу. Вираз обличчя в неї був такий, що здавалося, вона ось-ось засміється. Я ніколи не зустрічав на обличчях учителів такого чудового виразу.
Позаочі її ніхто не називав по батькові, а всі називали просто й коротко: Нінель. Коли Нінель Федорівна прийшла до нас уперше, вона одразу звернула увагу на стенд, що стояв між підвіконням і класною дошкою. Побачила величезну фотографію й запитала:
— А хто це такий Гл. Бородаєв?
Ми просто похололи й заклякли на своїх лавках. Тільки Миронова не розгубилася. Вона любила підказувати вчителям. І тут теж підняла руку, встала й пояснила:
— Бородаєв — наш знатний земляк. Він творив у другій чверті цього століття.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін“ на сторінці 15. Приємного читання.