TextBook — А що саме він творив? — спитала Нінель Федорівна.
— Різні твори, — відповіла Миронова. — У нас є літературний гурток його імені.
– Імені Бородаєва?! — Нінель Федорівна засміялася. Вона була з іншого міста, до якого слава нашого знатного земляка поки що не докотилася.
Миронова підняла руку й пояснила:
— У нашому класі вчиться онук письменника Бородаєва. Він сидить на останній парті в середньому ряду. Він — почесний член нашого літгуртка.
— Почесний? Навіщо такий гучний титул? Нінель Федорівна зазирнула в журнал.
— Хай Гліб вибачить мені. Я не читала книжок його дідуся. Це моя вина. Коли виставка закриється, — вона показала на стенд, — тоді я візьму всі ці книжки й прочитаю. Отже ти, Глібе, мені вибач.
Ми ще дужче похололи. По-перше, жодна учителька ніколи не вибачалася перед нами. А по-друге, вона мала намір закрити «куточок Бородаєва…»
Мені зробилося сумно: «Невже старшокласники не будуть більше забігати до нас? І ніхто більше не скаже: «В шостому «В» уміють шанувати… В шостому «В» люблять літературу!» Ми станемо найзвичайнісіньким класом. Як усі…»
Інші теж засумували. Я відчував це: всі наче завмерли, навіть зошити не шелестіли.
Миронова знову підняла руку:
— А ми готуємо спеціальні збори гуртка, присвячені творчості знатного земляка…
Вона дуже хотіла допомогти новій учительці якнайшвидше в усьому розібратися.
— У якій чверті нашого століття творив Бородаєв? — перепитала Нінель Федорівна.
Миронова швидко підняла руку й випалила:
— У другій!
Вона любила підказувати вчителям.
— А ми давайте почнемо з першої чверті минулого століття. З Пушкіна, наприклад… Потім підемо далі. Й отак поступово дійдемо до Бородаєва.
— У нашого гуртка творче спрямування, — сказав Покійник. — Ми самі пишемо.
— Я теж пишу вірші, — повідомила Нінель Федорівна. — Колись вам почитаю. Якщо наберуся відваги. Що вам іще хочеться знати про мене? Я неодружена. Граю в теніс. Учителі ніколи не розповідають про своє особисте жнття. А знати цікаво! Це я по собі знаю. Пам’ятаю…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін“ на сторінці 16. Приємного читання.