TextBook Коли я проводив Генріха додому, було близько п’ятої години ранку, і він, ідучи вулицями Еренфельда й показуючи на двері будинків, не переставав бурмотіти: «Все це мої прочани, все це мої овечки». На порозі квартири його зустріла сварлива економка з жовтими ногами й злісно прошипіла: «А це ще як розуміти?» Я прийшов додому і потай виправ у ванні холодною водою простирадло.
Еренфельд, поїзди з бурим вугіллям, вірьовки для білизни, заборона купатися в ванні, а ночами час від часу повз наше вікно з шумом, наче невибухаючі снаряди, пролітали пакети з покидьками, їх грізний шум кінчався шльопанням об землю або ще шурхотом яєчної шкаралупи, що котилась по двору.
Генріх іще раз дістав на горіхи од свого патера за те, що хотів добути нам грошей з благодійницької каси, але потім я знову сходив до Едгара Вінекена, Лео прислав нам свій кишеньковий годинник, щоб ми заставили його в ломбарді, трохи грошей виклопотав нам Едгар з каси для безробітних, і ми змогли принаймні виплатити за ліки, таксі та половину грошей за лікування.
Я думав про Марі, про черницю, що перебирала чотки, про слово «діагональ», про собаку, передвиборні плакати, автомобільне кладовище і про свої холодні руки після прання простирадла... — і все ж я б не міг заприсягнутися, що все це справді було. Не міг я також з певністю сказати, що чоловік той з конвікту Лео розповідав мені, ніби він дзвонить на берлінську метеостанцію, аби лише завдати збитків церкві, а втім, я все це чув, як і його плямкання, коли він їв свій пудинг.
19
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Очима клоуна» автора Белль Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18“ на сторінці 3. Приємного читання.