Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Власне, ви візьмете злочинця самотужки, — із захватом сказав секретар.

— Та ще й голіруч, — сказав Фредерік Гаррісон.

— І без отого цирку, який так полюбляють агенти ФБР, — сказав секретар.

— Едгар Гувер зловживає саморекламою, — сказав Фредерік Гаррісон. — По-моєму, час уже взяти його в шори. Підходь упритул, — сказав він капітану Віллі.

Капітан Віллі заглушив двигун, і течія поволі понесла човен.

— Агов! — крикнув капітан Віллі в бік другого човна. — Сховайтеся!

— Це що за штучки? — сердито сказав Гаррісон.

— Заткнися, — відповів капітан Віллі.— Агов! — гукнув він знову в бік другого човна. — Слухай. Прямуй спокійненько до міста. Бог із ним, із човном. Човен відберуть. Утопи вантаж і повертайся до міста. Тут, у мене на борту, якийсь лягавий з Вашінгтона. Каже, ніби він важливіший за президента. Він хоче запроторити тебе. Думає, що ти контрабандист. Записав номер човна. Я тебе і в очі не бачив, і не знаю, хто ти такий. Я б і не впізнав тебе, якби мені показали…

Відстань між човнами збільшувалася. А капітан Віллі кричав:

— Я не знаю, де те місце, де ми тебе побачили. Я не знайду туди дороги.

— Добре! — долинуло з другого човна.

— А цей цабе ловитиме рибку до вечора! — кричав капітан Віллі.

— Добре!

— Він любить ловити рибку! — надсадно кричав капітан Віллі.— Тільки, сучий син, каже, ніби вона не їстівна.

— Дякую, братухо! — долинув голос Гаррі.

— То твій брат? — спитав Фредерік Гаррісон. Обличчя в нього побагровіло, але свого інформаційного голоду він, очевидно, ще не вгамував.

— Ні, сер, — відповів капітан Віллі.— На морі всі називають один одного братами.

— Ми негайно повертаємося в Кі-Уест, — сказав Фредерік Гаррісон; але сказав він те не дуже впевнено.

— Ні, сер, — сказав капітан Віллі.— Ви, добродії, найняли мій човен на цілий день. Тож я постараюся, щоб ви одержали сповна за ваші гроші. Хоч ви й назвали мене придурком, я постараюся, щоб ви натішились по саме нікуди.

— Вези нас у Кі-Уест, — сказав Гаррісон.