Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

Мануель стояв у дворі стайні, чекаючи, поки скінчиться клоунада. Поруч стояв Суріто. Їх огортала темрява. Високі ворота, що вели на арену, були зачинені. Раптом над ними вибухнув сміх, тоді ще раз. Потім запала тиша. Мануель любив дух коней. Приємно було відчувати його в темряві. Від арени знову долинув гучний регіт, потім — оплески, такі тривалі, що, здавалось, їм не буде кінця.

— Ти бачив коли цих клоунів? — спитав Суріто. Його огрядна постать ледь видніла в темряві поряд з Мануелем.

— Ні,— відповів Мануель.

— Дуже кумедні,— сказав Суріто. Він усміхнувся сам до себе в темряві.

Високі й щільні двійчасті ворота розчинились, і Мануель побачив арену, яскраво освітлену дуговими лампами, і темне кільце рядів навкруг, що здіймалися високо вгору; краєм арени, вклоняючись глядачам, бігли двоє, одягнені волоцюгами, за ними — третій, у формі готельного служки, що раз по раз нахилявся, підбирав розкидані на піску капелюхи й тростинки і шпурляв їх назад у темні ряди.

У дворі стайні ввімкнули електричне світло.

— Ти збирай хлопців, а я тим часом піду виберу собі конячину, — сказав Суріто.

Позад них задзеленчали дзвоники на мулах, яких вели на арену, щоб витягти вбитого бика.

Учасники квадрильї, що спостерігали виступ клоунів з проходу між бар'єром та рядами, повернулись у двір стайні і, про Щось балакаючи, гуртом стали під ліхтарем. Вродливий юнак У сріблясто-оранжевому костюмі підійшов до Мануеля й усміхнувся.

— Я Ернандес, — мовив він і подав руку.

Мануель потиснув її.

— Маємо сьогодні справжніх слонів, — весело сказав юнак.

— Бики здорові, і роги нічогенькі,— погодився Мануель.

— Вам припали найбільші,— сказав юнак.

— Дарма, — сказав Мануель. — Чим більший бик, тим більше м’яса для бідняків.

— Звідки ви це взяли? — всміхнувся Ернандес.

— Так віддавна кажуть, — відповів Мануель. — Ану збери свою квадрилью, я хочу подивитись, хто буде зі мною.

— У вас там є непогані хлопці,— сказав Ернандес.

Юнак був дуже веселий. Він уже двічі виступав увечері й починав здобувати славу в Мадріді. І тепер тішився, що за кілька хвилин розпочнеться бій.

— А де пікадори? — спитав Мануель.