TextBook — Так. Містер Кон, і містер Кембелл, і леді Ешлі.
Він усміхнувся, неначе не доказавши чогось такого, про що я ще почую сам.
— Коли вони приїхали?
— Вчора. Я залишив за вами номери, в яких ви жили.
— Чудово. Ви дали містерові Кембеллу номер вікнами на площу?
— Так. Ті номери, які ми з вами вибрали.
— А де наші приятелі зараз?
— Здається, пішли на змагання з пелоти.
— Ну, а бики вже тут?
Монтойя всміхнувся.
— Сьогодні ввечері,— сказав він, — сьогодні о сьомій привезуть вільярських, а завтра прибудуть м'юрські. Ви всі підете дивитися?
— Авжеж. Вони ніколи не бачили desencajonada [55].
Монтойя торкнувся рукою мого плеча:
— Отже, ми там побачимось.
Він знов усміхнувся. Він завжди всміхався так, наче бій биків був нашою спільною таємницею; не вельми гарною, але старанно прихованою таємницею, відомою тільки нам двом. Він завжди всміхався так, наче для сторонніх у цій таємниці, нам із ним цілком зрозумілій, було щось негарне. А нащо ж, мовляв, розголошувати іншим те, чого вони не зрозуміють.
— Ваш приятель теж aficionado? — Монтойя всміхнувся Біллові.
— Так. Він приїхав аж із Нью-Йорка, щоб подивитись, як відзначають свято святого Ферміна.
— Невже? — чемно здивувався Монтойя. — Але навряд чи він такий aficionado, як ви.
Він знову ніяково торкнувся долонею мого плеча.
— Такий самий, — сказав я, — він справжній aficionado.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 93. Приємного читання.