TextBook — Далася вам та тиша, — кинула Брет. — Чого ви, чоловіки, так шукаєте тиші?
— Ми любимо її,— відповів граф. — Так само, як ви — галас.
— Ну, гаразд, — сказала Брет. — Замовляйте.
— Офіціанте! — гукнув граф.
— Слухаю, мосьє.
— Який у вас найстаріший коньяк?
— Тисяча вісімсот одинадцятого року, мосьє.
— Несіть пляшку.
— Ну, це вже занадто. Джейку, зупини офіціанта.
— Послухайте, люба. За старий коньяк я плачу охочіше, ніж за будь-яку іншу старожитність.
— А у вас багато тих старожитностей?
— Повен дім.
Врешті ми поїхали на Монмартр. У Зеллі було людно, накурено й гамірно. Музика оглушала. Ми з Брет танцювали. Було так тісно, що ми насилу переступали з ноги на ногу. Негр-ударник помахав Брет рукою. У самій тисняві ми тупцяли на місці перед ним.
— Як справи?
— На всі сто.
— Ну й добре!
Він був самі губи й зуби.
— Ми з ним друзі,— сказала Брет. — Першокласний ударник.
Оркестр замовк, і ми почали пробиратися до столика, за яким сидів граф. Оркестр знову заграв, і ми почали танцювати. Я подивився на графа. Він сидів за столиком і курив сигару. Музика знову скінчилася.
— Ходімо до нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 45. Приємного читання.