Розділ шостий

— Зараз вам скажу. «Суворе спостереження» було рівнозначним до поглиблення та розширення традицій ордену, до повернення назад, до його історичних джерел, до світу таїнств, до так званого мороку середньовіччя. Ґрос-майстери лож були посвячені у physica mystica[59], були носіями магічного знання про природу, а головне — великими алхіміками...

— Тепер я маю напружити всі сили, щоб сформулювати, чим, власне, загалом і в цілому була алхімія. Алхімія — це ж спроби виготовити золото, пошуки філософського каменю, aurum potabile[60].

— Так, якщо говорити популярно. А якщо висловлюватися трохи науковіше, то алхімія — це очищення, транс-субстанція, але завжди у щось вище, а отже — це зростання; і lapis philosophorum, чоловічо-жіночий продукт із сірки та ртуті, res bina, двостатева prima materia[61] були нічим іншим, як принципом зростання, примусового вирощування за допомогою зовнішніх упливів, магічною педагогікою, якщо бажаєте.

Ганс Касторп мовчав, мружачись та ніби скоса позираючи вгору.

— Символом алхімічної трансмутації, — вів далі Нафта, — перш за все була гробниця.

— Могила?

— Так, місце тління. Воно є втіленням усієї герметики, посудиною, турботливо збереженою кристалічною ретортою, в якій матерію змушують удаватися до свого останнього перетворення та очищення.

— Герметика, це добре сказано, пане Нафта. Слово «герметичний» завжди мені подобалося. То справді чарівне слово, що викликає невизначені та віддалені асоціації. Не смійтеся з мене, але коли я чую його, мені завжди пригадуються скляні банки, які в нашої гамбурзької економки Шалайн, — просто Шалайн, а не пані чи панна Шалайн, — рядами стоять на поличках у комірчині, герметично закупорені банки з фруктами, м'ясом і всім чим завгодно. Вони стоять роками, а коли відкриєш якусь, її вміст виявляється свіжим і неторканим, можна зразу вживати до їжі, тому що роки ніяк на нього не вплинули. Це, звісно, не алхімія й не очищення, просто збереження, — звідси й назва «консерви». Чарівництво тут полягає в тому, що продукти в банках були вилучені з часу, герметично від нього відокремлені, час ішов повз них, їх не заторкуючи, для них його не існувало. Так поза часом стояли вони на своїй поличці. Ось і все, що я хотів сказати про банки. З того багато не вийшло. Pardon. Мені здається, ви хотіли мене ще в дечому просвітити.

— Тільки якщо ви того бажаєте. Учень має прагнути до знань та бути безстрашним, якщо говорити в стилі нашої теми. Гробниця, могила завжди були символом посвячення в члени ордену. Учень, що прагне одержати доступ до цих знань, має залишатися безстрашним, незважаючи на жодні жахи, якими йому стануть погрожувати. Звичаї ордену вимагають, щоб неофіт заради випробування спускавсь у підземелля, і його має вивести звідти рука невідомого брата. Звідси всі ці заплутані ходи та переходи з похмурим склепінням, якими той неофіт має блукати, звідси й заснована чорним сукном зала «суворого спостереження», культ труни, що відіграє таку важливу роль у церемоніях посвячення та спільних засіданнях ложі. Шлях містерій та очищення вів крізь небезпеки, через страх смерти, через царство тліні; й учень, неофіт, — це молода людина, що прагне пізнати диво життя, прагне збудити в собі демонічні здібності до нових вражень, а ведуть його невидимі постаті, закутані в плащі, які є лише тінями таємниці.

— Дуже вам дякую, пане Нафта. Чудово. Отже це і є герметична педагогіка. Не зашкодить і мені дещо дізнатися про цей предмет.

— І тим більше, що мова йде про шлях до останнього, до абсолютного визнання надчуттєвого, а отже — до основної мети. В наступні десятиріччя представники вищої алхімічної ложі спостереження привели до цієї мети не одну благородну й допитливу голову: не варто повторюватися, ви, очевидно, й самі звернули увагу на те, що драбина вищих шотландських ступенів є лише сурогатом істинної ієрархії, що алхімічна мудрість масона-майстра виражена в містерії перетворення, що таємні вказівки, які неофіти одержують в алхімічній ложі, вони можуть віднайти і в таїнствах милости Божої, а те особливе, що постає перед ними, як символічні вистави орденського церемоніалу, вони віднайдуть у літургійній та архітектурній символіці нашої святої католицької церкви.

— Ось воно що!

— Перепрошую, це ще не все. Я вже дозволив собі зауважити, що коли пояснюють виникнення масонських лож із поважного ремісницького цеху мулярів, то це роблять лише заради історичної наочности. «Суворе спостереження» підводить під це значно глибший людський фундамент. У таємних ритуалах лож, а також деяких таїнствах нашої церкви ясно відчувається зв'язок із заповітними святкуваннями та священними ексцесами прадавнього людства... Що ж до церкви, то я маю на увазі тайну вечерю та братську трапезу, таїнство причащання до тіла й крови, а щодо лож...

— Хвилинку. Одну хвилинку, я хочу зробити побічну заувагу: в тій суворій організації, до якої належить мій брат, також існують так звані братські трапези. Він часто писав мені про це. Якщо не рахувати легкої випивки, то там усе відбувається дуже пристойно, навіть не так бурхливо, як у кнайпах, де влаштовують корпорантські застілля...

— А щодо лож — культ могили та труни, на що я вже звертав вашу увагу. В обох випадках ідеться про символіку останнього й крайнього, про елементи оргіастичної прарелігійности, про розпусні нічні пожертви на честь помирання та становлення, смерти, перетворення та воскресіння. Ви, напевне, пам'ятаєте, що так само й містерії Ізіди, й Елевсинські містерії відбувалися вночі, в похмурих печерах. Тож у масонстві жило й живе дуже багато запозиченого з культів Давнього Єгипту, а деякі з таємних товариств називали себе елевсинськими спілками. Там відбувалися святкування лож, святкування елевсинських містерій та афродізійних таїнств, у яких нарешті бере участь жінка, а саме — у святкуваннях троянд; на них натякають три блакитні розетки на масонському запоні: ці святкування, зазвичай, набували вакхічного характеру...

— Ну і ну, професоре Нафта! Й усе це — масонство? І все це я маю поєднати в моєму уявленні з нашим розсудливим Сеттембріні?..

— Щодо нього, то було б жорстокою несправедливістю! Ні, про все це Сеттембріні, звичайно, вже не знає. Адже я говорив вам, що через таких людей, як він, масонство позбулося всіх елементів вищого духовного життя. Звичайно, воно гуманізувалося, модернізувалось! Воно викараскалося з усієї тієї плутанини і повернулось до ідей корисности, розуму, поступу, до боротьби з панами та попами, тобто повернулося до побудови суспільного благополуччя; на масонських зібраннях знову ведуть розмови про природу, чесноти, поміркованість та вітчизну. Припускаю, що й про комерцію. Словом, це буржуазна нікчемність у формі... клубів.

— Шкода. Особливо шкода свята троянд. Я запитаю Сеттембріні, невже він так нічого про це не знає.

— Отакий наш доблесний лицар косинця! — кепкуючи, відгукнувся Нафта. — Ви маєте врахувати те, що цьому лицареві зовсім не легко було одержати доступ до місця, де зводиться храм людства, адже він бідний, як церковна миша, а там потрібна не лише вища освіта, потрібна, окрім того, належність до заможних класів, бо інакше не подужати вступні та річні членські внески. Освіта й власність — ось що таке буржуа! Ось непорушні основи ліберальної світової республіки!

— Це точно, — розсміявся Ганс Касторп, — саме так воно і є.