Розділ «2 ХОХМÁ»

“Спробуй, коли воно зажадає у тебе input, напиши I,H,V,H і запусти програму. Може ти розчаруєшся: адже можливих перестанов лише двадцять чотири”.

“Святії Серафими! І навіщо тобі потрібні двадцять чотири імена Бога? Гадаєш, що наші мудреці вже цього не зробили? Та прочитай тільки Сефер Єціра, шістнадцяту главу четвертого розділу. А у них не було комп’ютерів. ‘Два Камені будують два Доми. Три Камені будують шість Домів. Чотири Камені будують двадцять чотири Доми. П’ять Каменів будують сто двадцять Домів. Шість Каменів будують сімсот двадцять Домів. Сім Каменів будують п’ять тисяч сорок Домів. А далі йди і думай про те, чого язик сказати і вухо почути не може’. Знаєш, як це зветься нині? Факторіальне обчислення. А знаєш, чому Традиція попереджає тебе, що далі краще припинити? Тому що якби в імені Бога літер було вісім, комбінацій було б сорок тисяч, якщо десять — то три мільйони шістсот тисяч, а перестанов твого власного нікчемного імені було б майже сорок мільйонів, і дякуй Богові, що у тебе немає середнього ініціалу, як у американців, а то ти дійшов би до більше чотирьохсот мільйонів. І якби літер в імені Бога було двадцять сім — адже єврейська абетка не має голосних, лише двадцять два звуки плюс п’ять варіантів — його можливі імена виражалися б числом із двадцятьма дев’ятьма знаками. Але треба враховувати й повторення літер, бо не можна відкинути можливости, що ім’я Бога складатиметься з алефа, повтореного двадцять сім разів, і тоді факторіального аналізу тобі не вистачить і треба піднести двадцять сім до двадцять сьомого ступеня: і одержиш, гадаю, 444 мільярди мільярдів мільярдів мільярдів можливостей, чи щось коло того, в кожному разі, число з тридцяти дев’яти знаків”.

“Ти хитруєш, аби справити на мене враження. Я теж читав твою Сефер Єціра. Основних літер двадцять дві, і з них, лише з них Бог сотворив усе”.

“Не треба прискіпуватись, адже в цьому порядку величин, якщо замість двадцяти семи у двадцять сьомому ступені візьмеш двадцять два у двадцять другому ступені, все одно у тебе вийде щось коло 340 мільярдів мільярдів мільярдів. Яка різниця з людської погляду? Чи знаєш ти, що якби тобі довелося лічити один, два, три і так далі, по секунді на кожне число, то щоб дійти до мільярда, розумієш, усього лиш до мільярда, це зайняло б тобі тридцять два роки? Утім все складніше, ніж ти гадаєш, і Кабала не обмежується до Сефер Єціра. І я тобі кажу, що при належній перестанові літер Тори слід використовувати всі двадцять сім літер. Це правда, що якби в перестановах останні п’ять літер потрапили в тіло слова, вони перетворилися б у свій нормальний еквівалент. Але це не завжди так. В Ісаї дев’ять шість сім: слово LMRBH, Lemarbah, — який збіг, воно означає множити, — написане з кінцевим мем усередині”.

“Чому?”

“Тому що кожній літері відповідає певне число, і звичайне мем дорівнює числу сорок, тоді як кінцеве мем — шестисот. Тут діє не Темура, яка вчить тебе перестановам, а Гематрія, яка знаходить щонайтонші подібності між словом та його цифровою величиною. З кінцевим мем слово LMRBH дорівнює не 277, а 837, отож тотожне ‘ThThZL, Thath Zal’, що означає ‘той, хто щедро обдаровує’. Отже, ти бачиш, що треба враховувати всі двадцять сім літер, бо важливий не лише звук, але й його числове значення. Тепер повернімось до моїх обчислень: комбінацій є більше чотирьохсот мільярдів мільярдів мільярдів мільярдів. А знаєш, скільки часу потрібно, щоб випробувати їх усі, по одній за секунду, якщо існує машина, — звичайно, не така, як твоя, мала й недолуга, — яка могла б це зробити? При одній комбінації за секунду потрібно сім мільярдів мільярдів мільярдів мільярдів хвилин, сто двадцять три мільйони мільярдів мільярдів мільярдів годин, трохи більше п’яти мільйонів мільярдів мільярдів мільярдів днів, чотирнадцять тисяч мільярдів мільярдів мільярдів років, сто сорок мільярдів мільярдів мільярдів століть, чотирнадцять мільярдів мільярдів мільярдів тисячоліть. А якби в тебе була обчислювальна машина, здатна випробовувати мільйон комбінацій за секунду, — подумати тільки, скільки часу ти б заощадив, — ця твоя електронна рахівниця впоралася б за чотирнадцять тисяч мільярдів мільярдів тисячоліть. Але насправді істинне ім’я Бога, таємне ім’я — таке ж довге, як сама Тора, й не існує у світі такої машини, яка могла б вичерпати всі комбінації, адже вже сама Тора — результат перестанови двадцяти семи літер з повтореннями, і мистецтво Темури каже тобі, що ти повинен переставляти не двадцять сім літер абетки, а всі знаки Тори, де кожний знак — це те ж саме, що окрема літера, навіть якщо він безмежну кількість разів з’являється на інших сторінках, тобто два ге в імені IHVH трактують як дві різні літери. Тому, якщо ти хочеш вирахувати всі можливі перестанови всіх знаків цілої Тори, тобі не вистачить усіх нулів світу. Пробуй, пробуй на цій твоїй бухгалтерській рахівниці. Така машина, звісно, існує, але її не виготовляють у твоїй Кремнієвій Долині[21], це свята Кабала або ж Традиція, і рабини вже століттями роблять те, чого не робить жодна машина і, сподіваюсь, не зможе зробити ніколи. Адже коли всі комбінації будуть вичерпані, результат має залишитись у таємниці, а в кожному разі, всесвіт припинить свій цикл — і ми безслідно спалахнемо у сліпучій славі великого Метатрона”.

“Амінь”, сказав Якопо Бельбо.

Вже тоді Діоталлеві спонукував його до тих запаморочливих крайнощів, і мені слід було це врахувати. Скільки разів я бачив, як Бельбо в позаурочний час випробовував програми, які дозволяли йому перевіряти обрахунки Діоталлеві, щоб показати йому, що його Абу принаймні говорив йому правду впродовж декількох секунд, що дозволяло не рахувати вручну на пожовклому пергамені за допомогою допотопних цифрових систем, які хтозна чи знали бодай нуль. Усе даремно, там, куди сягали його можливості, Абу теж відповідав експонентами, і Бельбо не вдавалося втерти Діоталлеві носа екраном, який до безмежжя виповнювався нулями, блідо імітуючи видовище розмноження комбінаторних вселенних та вибуху всіх можливих світів…

Однак тепер, після всього, що трапилось, — а тут ще й оця розенкройцерівська гравюра, — мені здавалось неможливим, щоб Бельбо, шукаючи гасла, не повернувся до тих вправ з ім’ям Бога. Але він повинен був оперувати такими числами, як тридцять шість або сто двадцять, якщо були вірними мої припущення, що ці числа його переслідували. Отже, він не міг комбінувати чотирма єврейськими літерами, адже, як він знав, чотири камені будують лише двадцять чотири доми.

Він міг розіграти італійську транскрипцію, яка містить ще два голосні. Шість літер дають у розпорядження сімсот двадцять комбінацій. Тут будуть і повторення: але сказав же Діоталлеві, що два ге можна вважати різними літерами. Бельбо міг вибрати тридцять шосту або сто двадцяту комбінацію.

Приїхав я сюди об одинадцятій, а зараз була перша. Мені треба було написати програму для складання анаграм із шести літер, досить було тільки змінити вже готову програму для чотирьох.

Я потребував свіжого повітря. Вийшовши з помешкання, я купив собі попоїсти й ще одну пляшку віскі.

Піднявшись у помешкання, я відклав канапки, взявся за віскі, вклав дискету з бейсиком, склав програму для шести літер — як звично для мене, з помилками, і тому це зайняло мені добрих півгодини, але десь о пів на третю програма вже працювала і на екрані перед моїми очима пропливали сімсот двадцять імен Бога.

Я взяв у руку аркуші, що вийшли з друкарки, не розриваючи їх, мовби питаючи поради в сувою оригінальної Тори. Спробував ім’я номер тридцять шість. Повна темрява. Останній ковток віскі — і я непевними руками спробував ім’я номер сто двадцять. Нічого.

Мені захотілося померти. І все ж я був Якопо Бельбо, а Якопо Бельбо повинен був думати так, як думав я. Десь я, мабуть, помилився, помилився по-дурному, у якійсь дрібниці. Я був за крок від вирішення, може, Бельбо, з причин, які мені поки що не вдавалося зрозуміти, рахував з кінця?

Казобоне, дурню, — сказав я собі. Звісно що з кінця. Точніше, справа наліво. Бельбо вніс у комп’ютер ім’я Бога, транслітероване латинськими літерами, з голосними, звичайно, але, оскільки саме слово було єврейське, він написав його справа наліво. Він увів не слово IAHVEH — як це я раніше не здогадався — a HEVHAI. Адже очевидно, що в такому випадку порядок перестанов зміниться.

Отже, мені треба було рахувати з кінця. Я знову спробував обидва імена.

Нічого не сталося.

Все це неправильно. Я вперто чіплявся за елегантну, але хибну гіпотезу. Може трапитися з кожним ученим.

Ні, не те що з кожним ученим. Будь з ким. Хіба ми не помітили ще місяць тому, що останнім часом вийшло принаймні три романи, головний герой яких шукав у комп’ютері ім’я Бога? Бельбо не повівся б так банально. А крім того, коли вибираєш гасло, слід узяти щось, що легко згадати, що можна набрати легко, майже інстинктивно. Уявіть собі, IHVHEA! Йому б довелося застосувати до Темури Нотарікон і вигадати акростих, щоб запам’ятати гасло. Щось на зразок “Імельда Гідно Відомстила Гемонським Екзальтованим Асасинам…”