Розділ «ГЛОСАРІЙ»

СОФІЯ (гр. «мудрість», «Премудрість Божа») - важливе поняття в неоплатонівській, християнській та гностичній філософії і теології.

Софіологічні концепції особливо сильні в східному християнстві (що має, так би мовити, матеріальний вияв у численних храмах Св. Софії). Христ. думка вагається між ототожнюванням Софії із Христом або з Богородицею та з розумінням Софії як частки Божества у грішному матер. світі (є також концепція “двох Софій” - земної і небесної). У деяких гност. системах – останній із дванадцяти (або й з більшого числа) еонів, який покинув Плерому, щоб сотворити світ. Про Еннойю-Софію та про Симона Мага див. також: «Еннойя».

СТОУНГЕНДЖ - знаменита мегалітична споруда неподалік од міста Солсбері на півдні Англії. З цим таємничим колом каменів у всі часи було пов’язано багато легенд. Створений прибл. за два тисячоліття до н. е. докельтськими мешканцями Британії, Стоунгендж був культовим місцем, а також свого роду обсерваторією для спостерігання за небесними явищами (рухом світил, зимовим та літнім сонцестоянням). Камені та інші орієнтири розташовані у Стоунгенджі таким чином, що, спостерігаючи (згідно з певними правилами) за позицією Сонця і Місяця відносно цих каменів та за змінами цієї позиції, можна передбачати сонячні та місячні затемнення.

СФІРОТ (євр., множина жін. роду від сфіра - сфера) - еманації Божества, стадії Його саморозгортання в бутті, немовби іпостасі сокровенного Бога. Сфірот уособлюють різні атрибути Бога. Книга Сяйва порівнює їх із перевернутим деревом, чиї корені - на небі, а крона – на землі. Сукупність сфірот утворює космічне тіло першої людини (Адам Кадмон), у якій криються всі потенції світового буття. Схематичний порядок сфірот такий: 1) кетер (вінець, корона) Бога; 2) хохма (мудрість), перший реальний вияв Ейн-Соф, вияв, у якому міститься ідеальний план усіх світів; 3) біна (розум), тобто Божественний розум, у якому сокровенний прообраз набуває конкретности і форми; 4) хесед (любов, або милосердя Бога); 5) ґвура (сила), або дін (суд) - джерело Божого суду і кари; 6) тіферет (краса Бога), або рахамім (співчуття) - ця сфіра служить посередницею між двома попередніми, вносячи у світ гармонію і згоду; 7) нецах (вічність Бога); 8) год (велич Бога); 9) єсод (основа всіх сил, що діють у Бозі); 10) мальхут (царство Бога) - сприйнятлива, “жіноча” потенція, через яку Божеств. потік передається нижчим світам. Ця остання сфіра ототожнюється також із Шхіною, Божою присутністю у світі.

ТЕМУРА - назва групи кабалістичних герменевтичних систем, у яких пояснюється, як належить заміняти одні літери іншими відповідно до певних математичних упорядкувань літер. В іншій формі Темури літери просто перебудовуються, перестановлюються, іноді у вигляді простої анаграми, як, напр., англійське слово live обертається словом evil.

ТЕРАПЕВТИ – досл. «зцілителі»; євр. секта аскетів, близька до єссеїв. Дотримувалися надзвичайно суворої дисципліни щоденного життя, присвячували себе молитві та студіям.

ТЕТРАГРАМАТОН – запис священного й невисловленного імені Бога чотирма літерами IHVH (ЙГВГ; у євр. письмі, як і в пізнішому арабському, існують тільки літери на позначення приголосних звуків).

ТРИТЕМІЙ (Тритеміус) Йоганнес - німецький містик і окультист другої пол. XV - першої пол. XVI ст., абат Шпангайму, створив ряд шифрувальних систем, автор відомої в цій царині Стеганографії («Тайнопису»).

ТУЛЕ (крайземна Туле) – стародавня назва таємничих земель на далекій півночі; Туле спершу ототожнювали з Шетлендськими островами, з північною Норвегією, з Ісландією – це останнє ототожнення виявилося найміцнішим (нині Thule вважається латинською назвою цієї країни); найпівнічніша відома земля для давніх греків і римлян.

ФУКО Жан Бернар Леон (1819-1868) – французький фізик; відкривач т. зв. вихрових струмів (“струмів Фуко”); визначив (1850) швидкість світла у повітрі й воді; сконструював поляризаційну призму і фотометр; за допомогою маятника завдовжки 67 м, підвішеного в паризькому Пантеоні (названого маятником Фуко), провів дослід (1851), яким безпосередньо довів добове обертання Землі.

ХІРАМ – у Св. Письмі (І Царів 5,15-32; 9,10-14): цар фінікійського міста Тиру, друг Соломона, постачальник робітників-умільців та будівельних матеріалів на будову першого Єрусалимського Храму; масонська традиція знає ще одного Хірама, про якого Біблія не згадує: головного будівничого Храму та начальника над робітниками, великого і таємничого Майстра, підступно вбитого під час будови, – ця легенда і різноманітні пов’язані з нею мотиви (як, напр., мотив “помсти за Хірама”) стала надзвичайно важливою для ідей і ритуалів масонства.

ЧІЧЕН-ІЦА – руїни міста народу майя в Мексиці (півострів Юкатан); місто було засноване бл. VIII ст., покинуте в XV ст.; пам’ятки, що збереглися, виявляють вплив культури Тольтеків: східчаста піраміда, храми з різьбленими фасадами і настінними розписами, кругла будівля гаданої астрон. обсерваторії, т. зв. “джерело жертв”.

ЯЛДАВАОТ – у деяких гност. системах нижче божество, породження Софії, яке збунтувалося проти вищих еонів, проголосило себе вічним Отцем і створило людину в її матеріальній подобі. Ототожнювалося подеколи з Деміургом, подеколи з Богом Старого Завіту.

Глосарій уклали Мар’яна Прокопович і Андрій Шкраб’юк