Розділ 1

– Дякую, хлопці, – містер Просер остаточно заплутався, – дуже люб’язно з вашого боку.

Він спохмурнів, усміхнувся, по тому спробував сумістити обидві дії. Кінець кінцем він махнув рукою і став крутити на голові хутрову шапку. Лишалось сподіватися, що цей раунд зостався за ним.

– Тоді, – продовжував Форд Префект, – вам доведеться підійти сюди й лягти...

– Що, що? – спантеличено вигукнув містер Просер.

– Вибачте, сер, – сказав Форд, – можливо я не досить точно висловився. Але ж комусь треба лежати на шляху бульдозерів, чи не так? Інакше їм ніщо не завадить знести будинок містера Дента.

– Що, що? – знову вигукнув містер Просер.

– Справа дуже проста, – пояснив Форд – Мій клієнт – містер Дент – погодився звільнити місце в калюжі лише за однієї умови, якщо ви підміните його.

– Що ти верзеш? – озвався Артур. Форд штовхнув його носаком черевика.

– Ви пропонуєте мені, – сказав Просер, силкуючись збагнути, що, власне, від нього хочуть, – підійти й лягти в калюжу...

– Саме так.

– Перед бульдозерами?

– Еге ж.

– Замість містера Дента?

– Еге ж.

– У грязюку?

– Можна висловитись і таким чином.

Тільки-но містер Просер збагнув, що саме він, а не хтось інший, є потерпілою стороною, гора впала йому з плечей. Від цього жорстокого світу марно було б чекати чогось іншого.

– А ви тим часом збігаєте з містером Дентом до пивної? – зітхнув він.

– Так, – підтвердив Форд. – Саме так,

Містер Просер зробив кілька непевних кроків, тоді зупинився.