Розділ 1

– Це він хоче знести твій будинок?

– Так, вони збираються прокласти...

– А ти їм заважаєш?

– Так...

– Здається, ми зможемо домовитись. Перепрошую, – гукнув Форд. Містер Просер озирнувся. Він сперечався з бригадиром бульдозеристів, чи можна вважати Артура Дента божевільним і якщо так, то скільки їм слід доплатити за шкідливість. Те, що до Артура надійшла підмога, стривожило Просера.

– Слухаю вас. Містер Дент погодився? – з надією запитав він.

– Припустимо, що не погодився, – сказав Форд.

– Розумію, – зітхнув містер Просер.

– Припустимо також, що він сьогодні взагалі не погодиться.

– Припустимо. Ну то й що?

– А те, що вашим людям доведеться бити байдики цілий день.

– Можливо, можливо...

– Тож, якщо ви згодні, чи так уже важливо, буде Артур лежати тут цілий день, чи піде?

– Не зрозумів.

– Що ж тут незрозумілого? – здивувався Форд. – Якщо ви згодні простояти тут цілий день, то ви, мабуть, зможете обійтися і без містера Дента.

– Мабуть, зможемо, – містер Просер замислився спантеличено. Йому здавалося, що один із них верзе нісенітницю.

– От і добре, – зрадів Форд. – Будемо вважати, що домовились. Тоді ми, з вашого дозволу, відлучимося ненадовго до пивної. Як ви ставитесь до такої пропозиції?

Пропозиція здалася містеру Просеру верхом безглуздя.

– Цілком прийнятна пропозиція, – переконливо сказав він, розмірковуючи одночасно, кого це він намагається переконати.

– А коли вам захочеться вихилити склянку-другу, – сказав Форд, – можете розраховувати на нас.