Розділ 13

Кілька секунд на містку панувала мертва тиша, по тому Артур, спромігся погамувати своє сум’яття, спитав:

– Тріція МакМіллан? Що ти тут робиш?

– Те саме, що й ти, – відповіла вона. – Подорожую. А чим ще могла б я займатися, маючи два дипломи – математика й астрофізика? Чи ти гадаєш, ніби краще щопонеділка відмічатись на біржі?

– Безмежність мінус одиниця, – встряв у розмову бортовий комп’ютер. – Непередбаченість сягнула повноти.

Зафод позирнув на комп’ютер, на Форда, Артура й потім на Тріліан.

– Тріліан, – у задумі мовив він, – невже таке буде коїтись щоразу, коли ми запускатимемо Двигун Непередбаченості?

– Боюсь, що так, – відповіла вона.