Розділ 12

– Привіт, – включився синтезатор мови (перфострічка повторила вітання), – моє завдання – полегшити вам життя і робити його ще приємнішим і приємнішим...

– Замовкни. Займись ліпше роботою.

– Завжди готовий, – відгукнувся комп’ютер, – тож вам потрібен ймовірносний прогноз...

– Що ґрунтується на даних неймовірносних величин.

– Окей, – комп’ютер базікав без упину. – Дайте відповідь, насамперед, на таке питання. Чи відомо вам, що людська доля залежить від номеру телефону? Гримаса болю спотворила обличчя Зафода й Тріліан.

– Ти що, збожеволів?

– Зовсім ні. Але я не певен, що зможу сказати те ж саме про вас, коли ви дізнаєтесь правду.

Тріліан скрикнула. Вона вказала на цифри на екрані дисплея.

– Номер телефону? – перепитала вона. – Ця залізяка сказала "номер телефону"?

На екрані миготіли цифри. Комп’ютер тактовно помовчав, потім сказав:

– Я б хотів сказати...

– Будь ласка, не треба, – перебила його Тріліан.

– Ти щось розумієш? – запитав її Зафод. – Я – ні.

– Не знаю, – відповіла Тріліан. – Але ці прибульці – їх веде сюди наш занудний робот. Чи не можна побачити їх на екрані монітора?