Розділ 12

– Господи! – не зважаючи на недовгий час роботи з цим комп’ютером, Зафод уже встиг його зненавидіти.

Комп’ютер заторохкотів зумисне веселим голосом рекламного агента, що закликає купити пральний порошок.

– Насамперед, повинен попередити, що з усіх питань звертайтесь прямо до мене. Мене поставили сюди, щоб їх вирішувати.

– Знаю, знаю, – замахав Зафод руками. – Краще вже я порахую на папірці.

– Розумію, – сказав комп’ютер, випльовуючи перфострічку, – але якщо у вас...

– Замовкни! – гримнув Зафод. Він вихопив у Тріліан олівця.

– Окей, окей! – сказав комп’ютер ображено і вимкнувсь. Зафод і Тріліан поринули у цифри, що мерехтіли на екрані штурманського пульта.

– Чи можемо ми вирахувати точно ймовірність їхнього врятування?

– Звичайно, – відповіла Тріліан, – це константа. Один до двох у ступені двохсот семидесяти шести тисяч семисот одного.

– Досить мала ймовірність, їм пощастило.

– Ще б пак.

– А їхні шанси бути підібраними кимось іншим?

Тріліан натисла кілька кнопок. Цифри показали один до двох у ступені безмежність мінус одиниця (ірраціональні числа широко використовувались у фізиці неймовірностей).

– Таки-так! – Зафод навіть присвиснув. Тріліан запитально поглянула на Зафода.

– І це ще далеко не всі збіги. Якщо скласти усе докупи, то вийде неймовірно мала ймовірність.

Зафод нашкрябав кілька цифр, потім закреслив їх і кинув олівець.

– Чортзна-що! Це неможливо вирахувати.

– Справді!

Зафод стукнув однією головою об другу й заскреготів зубами.

– Гаразд, – зітхнув він. – Комп’ютере!