Розділ 9

Артур і Форд одночасно розплющили очі й завмерли приголомшені.

– Боже! – зойкнув Артур. – Та це ж морський берег біля Саутенду!

– Добре, що ти сказав це першим, Артуре.

– Чому?

– Бо мені здалося, що я збожеволів.

– Можливо, так воно і є. Може, тобі тільки здалося, що я це сказав. Форд замислився.

– То ти сказав чи ні?

– Наче сказав, – відповів Артур.

– Ну, то ми обидва збожеволіли.

– Так, – згодився Артур, – якщо ми вважаємо, що опинилися біля Саутенду, то, мабуть, справді збожеволіли.

– Ти впевнений, що це Саутенд?

– Безсумнівно.

– Я також.

– Отож ми збожеволіли.

– Чудова погода, чи не так?

– Чудова, – погодився якийсь маніяк, що проходив повз них.

– Хто це?

– Ти маєш на увазі отого типа з п’ятьма головами і кущем бузини, обвішаним копченими оселедцями?

– Саме його.

– Не маю уявлення. Мабуть, випадковий перехожий.