Розділ «Епілог Угода»

Джейкоб здавлено хихикнув.

Я неохоче відвела погляд від Едвардових очей і насуплено подивилася на Джейкоба.

— Ти хотів ще чогось, Джейкобе? Ти хотів, щоб у мене були неприємності, — твоя місія виконана. Тепер Чарлі може відіслати мене у військове училище, але він не забере у мене Едварда. Ніщо і ніхто не в силі нас розлучити. Чого тобі ще треба? Джейкоб не зводив очей з Едварда.

— Я просто повинен нагадати твоїм друзям-кровопивцям про кілька основних пунктів угоди, на яку вони пристали. Ця угода — єдине, що мене стримує, щоб не роздерти йому глотку просто зараз.

— Ми не забули, — мовив Едвард одночасно з моїм запитанням:

— А які основні пункти?

Джейкоб досі дивився на Едварда, але відповів на моє запитання:

— Угода досить особлива. Якщо хтось із них укусить людину, перемир’я припиняється. Вкусить, не вб’є, — наголосив він. Зрештою він подивився на мене. Його очі немов закрижаніли.

Мені знадобилася секунда, щоб усвідомити, куди він хилить, і тоді моє обличчя стало таким самим холодним, як і його.

— А це вже не твоя справа.

— К бісу… — це єдине, що він зумів видушити з себе.

Я не думала, що мої поспішні слова викличуть таку сильну реакцію. Джейк прийшов, щоб попередити нас, але не знав найголовнішого. Він, мабуть, вирішив зробити це, щоб підстрахуватися. Він не усвідомлював або просто не хотів вірити в те, що я вже зробила вибір. Що я й справді збиралася стати членом сім’ї Калленів.

Моя відповідь захопила Джейкоба зненацька, і він увесь затремтів. Він притис міцно стиснуті кулаки до скронь, його тіло здригалося, він намагався контролювати спазми. Під червонувато-коричневою шкірою його обличчя набрало зеленкуватого відтінку.

— Джейку? З тобою все гаразд? — запитала я тривожно. Я ступила крок йому назустріч, але Едвард схопив мене й загородив своїм тілом.

— Обережно! Не відомо, чи зможе він себе контролювати, — попередив він мене.

Але Джейкоб знову оволодів собою; тільки його темні руки продовжували нервово здригатися. Він скорчив Едвардові гримасу, в його очах не було нічого, окрім ненависті.

— Ух. Я ніколи не завдам їй шкоди.

Ні я, ні Едвард не випустили з уваги обвинувачення, яке прозвучало з його вуст. Едвард тихо зашипів. Джейкоб інстинктивно стиснув долоні в кулаки.

— БЕЛЛО! — долинув рев Чарлі. — ТИ ЗАЙДЕШ У ЦЕЙ ДІМ НЕГАЙНО!

Всі ми завмерли, дослухаючись до мертвої тиші, яка запала за цим гучним криком.