Розділ «Епілог Угода»

— Чарлі… мабуть, насправді не збирається тебе вбивати, але він над цим міркує, — сказав мені Едвард. Він знову рушив по моїй вулиці, але проїхав мій дім і зупинився біля самого лісу.

— Що ж я таке накоїла? — мовила я задихаючись.

Едвард озирнувся на будинок Чарлі. Я знову прослідкувала за його поглядом і вперше помітила, що поряд із батьковою машиною припарковане ще щось. Блискуче, яскраво-червоне, його неможливо було не помітити. Мій мотоцикл гордо блищав на тлі похмурої вулиці.

Едвард сказав, що Чарлі ладен мене убити, тож виходить, він знає, що цей мотоцикл — мій. За цією зрадою могла стояти тільки одна людина.

— Ні! — крикнула я. — Чому? Чому Джейкоб учинив так зі мною?

Зрада вжалила мене мов оса. Я беззастережно довіряла Джейкобу — я довірила йому всі свої, навіть найменші, таємниці. Я вважала його своєю тихою гаванню — людиною, на яку завжди можна покластися. Звісно, зараз стосунки між нами трохи напружені, але я не думала, що вони аж так змінилися. Я гадала, що такі речі не міняються!

І що я зробила, щоб таке заслужити? Чарлі просто оскаженіє — і це ще не найгірше; це завдасть йому болю, а ще він хвилюватиметься. Хіба не достатньо того, що він уже пережив? Я ніколи б не подумала, що Джейкоб може бути таким дріб’язковим і підлим. На очах виступили сльози, але я плакала не тому, що мені було сумно. Мене зрадили. Несподівано я так оскаженіла, що моя голова мало не вибухнула від люті.

— Він досі тут? — прошипіла я.

— Так. Чекає на нас отам, — мовив Едвард, кинувши погляд у бік доріжки, яка розділяла ліс надвоє.

Я вискочила з машини, кидаючись до дерев із руками, вже стиснутими в кулаки, готова декого відлупцювати.

І чому Едвард настільки швидший за мене?

Він схопив мене за талію, перш ніж я встигла зробити бодай крок.

— Відпусти мене! Я не збираюся його вбивати! Зрадник! — вигукувала я в напрямку дерев.

— Тихіше, Чарлі може почути, — попередив мене Едвард. — А якщо він затягне тебе в дім, то одразу замурує двері.

Я інстинктивно поглянула на будинок. І все, що я побачила, — це свій яскравий червоний мотоцикл. У голові знову закалатало.

— Тільки дай мені з’ясувати стосунки з Джейкобом, а тоді я подбаю про Чарлі, — даремно пручалася я, намагаючись вивільнитися.

— Джейкоб Блек хоче побачити мене. Тому він досі тут.

Це мене зупинило, на мене немов відро холодної води вилили — Джейк хоче битися у мене на очах. Мої руки затремтіли. Вони б’ються. Парис падає.

Я була зла, але не настільки.

— Він хоче побалакати? — запитала я.