Розділ 21 Телефонний дзвінок

Я повинна змиритися з тим, що ніколи не побачу Едварда, не зможу навіть востаннє крадькома глянути на його обличчя, щоб понести його з собою у дзеркальну залу. Я збираюся зробити Едварду дуже боляче — і не маю нагоди з ним попрощатися. Я дозволила хвилям нелюдського страждання пройти крізь мене, на мить заволодіти мною. Потім заштовхала їх усередину й пішла подивитися в очі Алісі.

Єдиний вираз, на який я спромоглася, — маска тупої апатії. Я побачила, що Аліса насторожилася, і не стала чекати на запитання. У мене є сценарій, а імпровізації мені тепер явно не під силу.

— Мама розхвилювалася, хотіла примчати додому. Але все гаразд, я переконала її нікуди не їхати, — мій голос міг би належати ходячому мерцеві.

— Ми потурбуємося, щоб із нею нічого не трапилося, не хвилюйся, Белло.

Я відвернулася — не можна дозволяти їй бачити моє обличчя.

Погляд упав на порожній бланк із готельного проспекту, що лежав на столі. Я повільно пішла до нього, у голові народжувався план. Поряд також лежить конверт. Це добре.

— Алісо, — повільно запитала я, не повертаючись, намагаючись говорити спокійно, — я напишу лист для мами, ти передаси його? Я маю на увазі, залишиш у будинку?

— Звісно, Белло, — обережно відповіла Аліса. Вона бачила, що я тріщу по швах. Я маю краще контролювати емоції.

Я пішла у спальню й опустилася на коліна біля маленької тумбочки. І почала писати. Рука тремтить, пишу як курка лапою.

Едварде!

Я люблю тебе. Вибач мені. У нього моя мама, я маю спробувати. Я знаю, це може не спрацювати. Мені дуже, дуже шкода.

Не гнівайся на Алісу та Джаспера. Якщо мені вдасться вислизнути від них, це буде диво. Подякуй їм замість мене. Особливо Алісі, будь ласка.

І прошу тебе, не йди за ним. Я гадаю, він хоче саме цього. Я не витримаю, коли хтось постраждає через мене, особливо ти. Будь ласка, виконай моє єдине прохання. Заради мене.

Я кохаю тебе. Пробач мені.

Белла.

Я дбайливо склала лист і запечатала конверт. Рано чи пізно послання знайде адресата. Можу лише сподіватися, що Едвард усе зрозуміє і бодай цього разу дослухається до моїх слів.

Потім я дбайливо запечатала своє серце.