— Про нас вони згадували?
— Знаєш, таки згадували. Що в тебе є для мене, Біллі?
Юнак зробив глибокий вдих і повернув аркуш так, щоб я міг побачити, що на ньому намальовано. Ліворуч баночка віагри в натуральну чи близьку до неї величину. Праворуч — на найсильнішому боці реклами (це вам будь-хто в нашій справі скаже) — баночка з нашим зіллям, але набагато більша. Нижче гасло: «ПОTENЦІЯ. У ДЕСЯТЬ РАЗІВ ЕФЕКТИВНІША, НІЖ ВІАГРА!»
Біллі дивиться, як я розглядаю це, і його повна надії посмішка в’яне:
— Вам не подобається?
— Питання не в тому, подобається мені чи не подобається. У нашому бізнесі такі поняття відсутні. Питання в тому, спрацює це чи ні. Це не спрацює.
Вираз його обличчя стає дуже похмурим. Якби його зараз побачив Джордж Слеттері, він би оскаженів. Мені б цього не хотілося. Можливо, я так до нього ставлюся, бо це моя робота — навчити його. Попри все, що крутиться в моїй голові. Адже я люблю свою справу. Її мало хто поважає, але вона мені подобається. Я чую, як Еллен каже мені: «Ти не повинен кидати це, малий. Якщо вчепився в щось зубами, тримайся до самого кінця». Така рішучість може трохи лякати.
— Сідай, Біллі.
Він сідає.
— І прибери цю насупленість зі своєї мармизи. Ти схожий зараз на дитину, яка впустила «дурника» в унітаз.
Він викладається на повну. За це я його й люблю. Хлопчина старається, і якщо він планує залишатися в «Ендрюз-Слеттері», то має бути ще кращим.
— Є гарна новина: я не забиратиму в тебе проект, бо, правду кажучи, це не твоя провина. «Воннелл Фармасьютекл» стриножила нас назвою, яка звучить як назва мультивітамінів. Але ми збираємося зліпити з лайна цукерочку. В рекламі до цього зводиться вся наша робота, у семи випадках з десяти. Може, у восьми. Тож слухай уважно.
Він аж зеленіє:
— Я маю робити нотатки?
— Не вийобуйся. По-перше, коли рекламуєш ліки, ніколи не показуй баночку. Логотип — без проблем. Саму пігулку — іноді. Залежить від обставин. Знаєш, чому «Пфайзер» показують пігулку віагри? Вона блакитна. Споживачі люблять усе блакитне. Форма також стає у пригоді. Споживачі дуже позитивно ставляться до форми цих пігулок. Але люди ніколи не люблять дивитися на баночки, у яких лежить їхній препарат. Ті змушують їх думати про хвороби. Дійшло?
— Тоді, може, намалювати маленьку пігулку віагри та велику пігулку поtenції? Замість баночок. — Він підняв руки, обводячи уявною рамкою підпис. — «ПОTENЦІЯ. У десять разів більша, у десять разів краща». Розумієте, про що я?
— Так, Біллі, розумію. УПМ це також зрозуміє, і їм це ой як не сподобається. Насправді, вони можуть змусити нас прибрати рекламу з таким гаслом, а це влетить у копієчку. Я вже мовчу, що це вартуватиме нам гарного клієнта.
— Чому? — майже промукав він.
— Бо воно не в десять разів більше і не в десять разів сильніше. Віагра, сіаліс, левітра, поtenція — всі вони використовують однакові методи з підйому пеніса вгору. Ти все ж досліди історію питання, хлопче. І закон про рекламу трохи освіжити не завадило б. По-твоєму, бловардські висівкові мафіни в десять разів смачніше, ніж бігмауські? Уперед, смак — питання суб’єктивне. А от те, що робить твого дружка твердим і до того ж надовго…
— Добре, — сказав тихо юнак.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ярмарок нічних жахіть » автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вона нездужає“ на сторінці 4. Приємного читання.