Розділ «Частина IX»

Це була велика ставка. Навін тренувався робити трюки з байкерами Колаби і вже ставав добрим водієм, але гонка з Бенісією — це вже зовсім інший рівень.

Вона була іспанкою, яка вже кілька років жила в Бомбеї. Вона купувала раджастанські ювелірні вироби і продавала їх покупцям з Барселони. Вона була самітницею, тож трималася подалі від людей, і саме тому стала серйозною таємницею. Але всі знали, що коли вона сідала на свій вінтажний «350сс» і починала гасати містом, то ніхто не міг наздогнати Бенісію.

— А ти знайомий з Бенісією?

— Поки що... ні.

— І ти справді хочеш виконати це парі?

— Звісно,— посміхнувся він, але потім спохмурнів.— Ти ж не збираєшся підкупити Дів і таким чином заманити в нетрища?

— Нікому не варто туди йти,— заявив я.— Діва перебуває там як гість Джонні та його родини. Доки не піймають убивць її батька, ніхто не має її навідувати, бо може піддати ризику тамтешніх жителів.

— Ти... ти, звісно ж, маєш рацію,— неохоче сказав він.— Я про це не подумав. Я спробую зупинити Дів, але Дідьє вже міг їх переконати. Пробач.

— Усе гаразд, Навіне. І якщо Діви таки відвідають нетрища, а ти отримаєш нагоду позмагатися з Бенісією, я миттю поставлю на тебе, хлопче, тисячу доларів.

— Серйозно?

Я дістав з кишені гроші та простягнув їх Навіну.

— Домовилися,— сказав Навін, простягаючи руку.

— Домовилися,— підтвердив я, тиснучи її.

— Як справи з Карлою? — поцікавився Навін.

— Нормально,— відповів я, може, навіть і переконливо.— А як справи з Дівою?

— Я з’їжджаю з котушок,— зізнався він, і це було дуже переконливо.

— Вона вже знає?

— Чи знає вона, що я з’їжджаю з котушок? — запитав він, а професійне занепокоєння затемнило його обличчя.

— Що ти її кохаєш,— уточнив я, чекаючи на реакцію.

Хлопчина був молодець. Зціпивши зуби, він замкнув кохання в собі, нічого не розкривши, і просто дивився на Діву з нетрищ, яка плескала в долоні під музичний ритм.