— Кожен фрагмент — це єдине ціле,— сказала Карла, не здаючись.
— Ціле неможливо розділити,— мовив я,— без тиранії частин.
— Тиранія — це нестриманий привілей.
— Ми нагороджені Долею,— сказав я,— бо прокляті Долею.
— Доля,— посміхнулася вона.— Одне з моїх улюблених. Доля грає в покер і виграє лише блефуючи. Доля є магом, а Час — це фокус. Доля — це павук, а Час — це павутина. Продовжуємо?
— Темні жарти,— щасливо запропонував я.— Ну, добре. Оціни: всі чоловіки перетворюються на своїх батьків, але тільки якщо не слідкують за цим.
Вона розсміялася. Не знаю, де була Карла, але я нарешті був з нею, у місці, яке ми обожнювали, і вона була моїм раєм.
— Правда — це хуліган, який нам удавано подобається.
— Цей старий! — запротестувала вона.
— Але хороший і заслуговує на друге коло. Що в тебе?
— Страх — це друг, який тебе попереджає,— запропонував я.
— Самотність — це друг, який радить тобі частіше відпочивати,— протиставила вона.— Ну ж бо, піднімімо ставки.
— Немає занадто несправедливої, чи корумпованої, чи нетямущої країни, щоб не дозволити собі хвилюючий державний гімн.
— Велика політика,— посміхнулася вона.— Мені подобається. Як щодо оцього: тиранія — це страх у людській формі.
Я розреготався.
— Музика — це піднесена смерть.
— Горе — це примарне співчуття,— відрізала вона.
— Дідько!
— Ніколи. Шлях до любові — це любов шляху.
— Коани[86],— зрозуміла вона.— Хапаєшся за соломинку, Шантараме. Запросто. Завжди рада дати люблячого копняка. Як щодо такого: любов — це гора, яка вбиває тебе під час кожного підйому на неї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V“ на сторінці 7. Приємного читання.