Розділ «Частина V»

— Шоколаду! — замовив Абдулла, коли юнак нас оминув, зникаючи в зелені, що заполонила вертикальний шлях.— Я забув його купити! Заплачу, коли піднімешся назад!

— Тгик! — десь далі гукнув молодик.

Діставшись мети, я збагнув, що то була столова гора — з пласкою верхівкою, простора, з’єднана з гострою напівверхівкою гори.

Кілька великих печер врізалися в гостру частину скелі, відкриваючи панораму столової гори й численних долин, що накочувалися одна на одну внизу. А на обрії було Місто-Острів, оповите туманом і димом.

Переводячи подих, я роззирнувся, намагаючись відчути це місце. Воно було засипане маленькою білою рінню. Я не зустрічав її ні в долині внизу, ні під час підйому. Рінь витягали сюди в мішках. І хоча це завдання мало би бути надзвичайно складним, та результат був сліпучий, спокійний і непорочний.

Територія була поділена на кухонну зону, відкриту з трьох боків і накриту зеленим полотном, побляклим до кольору, який ідеально збігався з вибіленим дощами листям навколишніх дерев.

Наступна зона була повністю прихована полотном і була ванною з кількома нішами. Третя накрита зона містила два столи й кілька полотняних шезлонгів, поставлених рядами.

Далі були чотири печери, в яких виднілися кілька деталей інтер’єру — дерев’яна шафа при вході однієї, декілька металевих скринь у другій, великий почорнілий коминок з жевріючим вогнем у третій.

Поки я обдивлявся печери, з найменшої вийшов юнак.

— Ви — пан Шантарам?

Я повернувся до Абдулли, здивовано звівши брови.

— Майстер Ідрис попросив мене привести тебе сюди,— пояснив Абдулла.— Це Ідрис тебе запросив за мого посередництва.

— Мене?

Він кивнув. Я повернувся до молодика.

— Це вам,— сказав він, даючи мені картку.

Я прочитав коротке повідомлення: «Не існує жодних гуру».

Я спантеличено віддав картку Абдуллі. Він її прочитав, посміхнувся і знову передав мені.

— Оце візитівка,— мовив я, перечитуючи її.— Це неначе адвокат, який стверджує, що працює безкоштовно.

— Ідрис, безсумнівно, все пояснить.

— Але, мабуть, не сьогодні,— втрутився юнак, показуючи на печеру з коминком.— Майстер-джі сьогодні зустрічається з кількома філософами у храмі під горою. Тож прошу за мною. Я тільки-но запарив чай.