Розділ «Частина X»

— Проходив що?

— Тортури,— блискаючи очима, мовив він.

— То ось для чого була ця остання порція кальяну, га?

— Ти це проходив,— повторив він.— Розкажи про свій досвід. Прошу, відкрийся мені.

— Я знаю, що люди, які здаються слабкими, насправді можуть бути сильними, і навпаки.

— Так,— погодився він.— А дозволиш мені... допитати тебе з цього приводу?

— Узагалі-то... ні,— заявив я, силкуючись підвестися.

— А бажаєш почути моє одкровення? — запитав він.— Це відсьогодні пов’яже нас.

— Узагалі-то... ні,— вирішив я, знаходячи опору, щоб зіп’ятися на ноги.

— Я обрав крамницю іграшок, бо це те, що мені справді подобається,— розповів він.— А лотерейну франшизу компанії прийняв, лише щоб переконати їх у своїй вірності. Я з самого початку хотів мати цю крамницю іграшок, а злочинна діяльність — це лише прикриття.

— Гаразд...

— І мене звати Мустафа,— додав він.— Це Хадербгай вигадав ім’я Таурег. Він сказав, що це означає «покинутий Богом», і так називають блакитних людей, бо їх неможливо підкорити. Але звати мене Мустафа.

— Я...

— Ось, я зробив два зізнання, і тепер ми стали братами.

— Гаразд...

— І базуючись на сьогоднішній перевірці, я знаю, що робити, якщо ти комусь розповіси про моє ім’я.

Він глянув на годинника.

— Ой,— сказав він.— Бачу, що наш час вийшов.

Розділ 59

Дещо відбувається, коли сідаєш за кермо під кайфом, і жодна адекватна людина цього не повторить на тверезу голову. Я доїхав до Колаби з віддаленого Хара, зовсім не пам’ятаючи дороги. Якби моєю метою була власне подорож, то я її, вважай, не здійснив.