Одежа на фігурі була проста і біла; або навіть трохи більше, ніж біла — то був колір, або відсутність усіх кольорів, настільки яскравий, що від нього ставало лячно. Босі ноги фігури ступали холодною кам'яною підлогою Великої Зали. Її обличчя було бліде й мудре, і лагідне, а ще, мабуть, трохи самотнє.
І воно було прекрасним.
Скоро в Залі запалахкотіли всі свічки. Фігура спинилася коло кам'яного басейну, стала до води на коліна, склала долоні чашею, опустила їх у воду, підняла й почала пити. Вода була холодна, але дуже чиста. Напившись води, фігура на мить заплющила очі, ніби отримуючи благословення. Тоді вона підвелася й пішла геть, назад через Залу тією ж дорогою, що прийшла; і свічки гаснули, коли фігура їх проминала, як вони робили вже десятки тисяч років. Фігура не мала крил, але це, безперечно, був ангел.
Ізлінтон вийшов, останні свічки згасли, й до Великої Зали повернулася темрява.
6
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Небудь-де» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5“ на сторінці 14. Приємного читання.