— Ричарде?
— Гм.
— Просто сунься вперед, Ричарде. Потроху. Давай… — її карамельні пальці погладили його побілілі пучки, що вчепилися в дошку. — Ну ж бо.
Він глибоко вдихнув і пересунувся на дюйм. Тоді знову закляк.
— Дуже добре, — сказала Мисливиця. — В тебе виходить. Давай далі. — І дюйм за дюймом, рух за рухом, вона голосом провела Ричарда через усю дошку, а тоді, в самому кінці, просто підняла його, узявши попід руки, й переставила на тверду землю.
— Дякую, — сказав він. Він не міг придумати інших слів, які могли б уповні відповідати тому, що вона щойно для нього зробила. Він повторив: — Дякую. — А тоді сказав, звертаючись до всіх: — Пробачте.
Дуері подивилася на нього.
— Все гаразд, — сказала вона. — Тепер ти в безпеці.
Ричард подивився на закручену спіраль, що вилася й вилася вниз під рештою світу, а тоді глянув на Мисливицю, Дуері й Ламію, і почав сміятися до сліз.
— Що такого смішного? — зажадала знати Дуері, коли він нарешті досміявся.
— В безпеці, — тільки й сказав він.
Дуері подивилася на нього, а тоді всміхнулася й собі.
— То куди підемо тепер? — спитав Ричард.
— Униз, — відповіла Ламія.
Вони почали спускатися по Даун-стріт. Мисливиця йшла попереду, а Дуері поруч із нею. Ричард ішов з Ламією, вдихаючи її конвалійно-жимолосний запах і насолоджуючись її товариством.
— Я дуже вдячний за те, що ти пішла з нами, — сказав він їй. — За те, що повела нас. Сподіваюся, це не принесе тобі нещастя чи ще чогось.
Вона не зводила з нього бузкових очей.
— Чого б воно мало принести нещастя?
— Знаєш, хто такі щуровусти?
— Звісно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Небудь-де» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „15“ на сторінці 3. Приємного читання.