Розділ «Серсея»

Хайме закотив очі.

— Ти що, знову про Тиріона?!

— Про нього, про князя Вариса, і про того наглядача.

— Якби хтось із них ховався у башті, ми б його знайшли. Я туди надіслав ціле військо з кайлами та молотами. Ми попробивали стіни, поздирали підлоги, виявили з півсотні таємних проходів.

— А могли проминути ще з півсотні!

Деякі з потаємних лазів виявилися такими малими, що Хайме посилав туди на розвідку малих стайниченків та двірських джур. Було знайдено прохід до кам’яних мішків та сухий кам’яний колодязь, який здавався бездонним. Знайшлося помешкання, повне черепів та зжовтілих кісток, чотири мішки почорнілих срібних монет часів правління короля Візериса Першого. А ще знайшлося безліч щурів… та серед них не було ані Тиріона, ані Вариса, і зрештою Хайме наполіг на припиненні пошуків. Один хлопчина застряг у вузькому проході; його довелося витягати за ноги під болісний вереск. Ще один впав з висоти і зламав обидві ноги. Двоє стражників зникли, досліджуючи боковий прохід. Інші стражники присягалися, що чули їхні слабкі голоси крізь кам’яну стіну, та коли за наказом Хайме ту стіну розвалили, то з іншого боку знайшли тільки землю та уламки.

— Біс малий та хитрий. Він може досі ховатися у стінах. Якщо це так, вогонь викурить його звідти.

— Навіть якби Тиріон досі ховався у замку, то авжеж не у Башті Правиці. Ми лишили від неї порожню шкаралупу.

— Якби ж зробити те саме з рештою цього огидного замку, — мовила Серсея. — Після війни я хочу побудувати новий палац на тому березі річки.

Позаминулої ночі він їй навіть наснився — казковий білий замок, оточений лісами та садами, за багато верст від смороду і тлуму Король-Берега.

— Це місто — помийна яма. Шеляга ламаного б за нього не дала. Так і кортить перевезти двір до Ланіспорту і почати правити державою з Кастерлі-на-Скелі.

— Ото була б іще гірша дурниця, ніж спалити Башту Правиці. Поки Томен сидить на Залізному Престолі, у державі дивляться на нього як на істинного короля. Але сховай його під Скелею — і він стане лише одним пошукачем престолу з багатьох, не кращим за Станіса.

— Мені це відомо, — ущипливо відповіла королева. — Я сказала, що мені КОРТИТЬ перевезти двір до Ланіспорту — а не що я завтра туди вирушаю. Ти завжди був такий недолугий, чи подурнішав після втрати руки?

Хайме не відповів на її закид.

— Якщо полум’я розповсюдиться поза баштою, то ще, диви, спалить тобі весь замок раніше, ніж ти гадала. Одна справа — наміри, і геть інша — що з них виходить. Шал-вогонь — річ дуже зрадлива.

— Князь Галин запевнив мене, що його вогнечарники втримають вогонь у покорі. — Цех алхіміків уже два тижні варив свіжий шал-вогонь. — Хай увесь Король-Берег побачить полум’я. Буде наука нашим ворогам.

— Говориш, наче Аерис.

Вона роздула ніздрі.

— Пильнуйте язика, пане лицарю!

— Я тебе теж люблю, мила сестричко.