Розділ «Старовинні легенди чеського народу»

І раптом, на загальне захоплення, відчинилися вгорі два віконця і звідти появилися апостоли. Вони йшли один за одним, усі дванадцять, з заходу на схід, і, нарешті, пройшов сам Христос, благословляючи натовп. Люди в юрбі скидали шапки, багато хто хрестився. Потім статуї по боках циферблата прийшли в рух: скнара з мішком крутився й корчився, смерть відкривала кістляві щелепи, а турок коло неї хитав головою, наче протестуючи проти її влади.

Але ось відчинилося ще вище віконце; з нього висунувся півень і закукурікав.

Натовп охопив веселий настрій, люди сміялися, чути було схвальні вигуки.

Не стихаючи, шумів і гудів натовп, мов бурхливий потік. Всі говорили, що майстер, який створив орлой, наділений з неба великим талантом, відмічений богом серед інших людей. Називали ім'я магістра Гануша. Оце він створив цю надзвичайно хитромудру річ.

Доктори і магістри в темних плащах та беретах, що стояли коло годинника, також хвалили майстра. Стояли тут поважні персони, худі й товсті, говорили по-латині і по-чеському, і все про кола і знаки. Дивлячись на півня, смерть та інші фігури, вони зневажливо всміхалися, кажучи, що ці пусті іграшки придатні тільки для потіхи простого люду, що орлой і без цих фокусів вражає своєю досконалістю, особливо в галузі астрономії; він показує рух сонця, градус, на якому воно щодня перебуває, годину, о котрій сходить і заходить. Ще показує годинник, як високо сонце стоїть над горизонтом і наскільки віддалене воно від нас узимку і влітку.

Учений магістр, що давав ці пояснення студентам, замовк. З ратуші вийшли думські радники з бургомістром на чолі і попрямували до орлоя. Натовп розступився. Простий люд, магістри, бакалаври і студенти — всі звернули свої погляди на радників, особливо на найстарішого з них у темному одязі магістра. Він ішов коло бургомістра, тихо ступаючи. Це був худорлявий чоловік з блідим обличчям і темним волоссям.

Натовп захвилювався. Кожному хотілось протиснутися вперед, бо стало відомо, що літній блідолиций магістр був не хто інший, як сам Гануш, будівник незвичайного годинника.

Магістри шанобливо вітали свого знаменитого колегу. Той соромливо вклонявся і дякував. Коли радники зупинилися напроти башти, Гануш почав пояснювати їм будову годинника.

Він говорив про сонце, місяць і зірки, про знаки зодіака, шість над землею і шість під землею, і пояснив також будову тієї частини орлоя, яка заміняла календар, позначаючи простими і золотими літерами звичайні дні і свята.

Всі уважно слухали. Магістри і доктори поважно кивали головами.

Коли магістр Гануш скінчив, почалися голосні привітання й поздоровлення. Гануш тримався так, начебто не приймав їх на свій рахунок, і запропонував сановникам і магістрам піти до башти, щоб ближче ознайомитися з механізмом і подивитися на бездоганно точну роботу зубчастих коліс.

Коли присутні оглянули колеса великі й малі, важелі, терези і взагалі весь складний і хитрий механізм годинника, вони немало дивувались, як одна людина могла все це видумати, розрахувати, розмістити колеса і коліщатка, шипи і гвинтики, знайти для кожного своє місце.

І весь цей чудовий механізм працював правильно й чітко, наче був наділений розумом і душею. Розум будівника направляв його. Тільки магістр Гануш знав усі подробиці механізму, тільки він один.

Годинникар, який перебував у числі Думських радників, щиро признався, що нічого тут не розуміє і що все це створено майстром з натхненням. Він — старий, досвідчений годинникар, але якби йому доручили розібратися в цьому механізмі, він, напевне, збожеволів би.

Один з університетських магістрів додав, що він бував в Італії й у Франції і бачив багато годинників, але такого не бачив ніде.

— Я сміливо стверджую, що в усьому світі досі не було такого годинника, — додав він, — хіба що магістр Гануш тепер зробить його для кого-небудь.

Бургомістр збентежився й переглянувся з радниками. У всіх виникла одна і та ж думка.

А магістр Гануш скромно відповів, що він щасливий, що міг благополучно закінчити цю складну роботу.

Бургомістр пішов з башти далеко не в тому настрої, в якому прийшов. Йому запала в голову тривожна думка; і не йому одному, а й іншим думським радникам: що як Гануш спорудить такі ж годинники для інших міст? Не доведеться тоді Празі хвалитися своєю диковинкою.

Чутка про чудесний празький годинник рознеслася по всій Чеській землі, дійшла й до чужих країв. Хоч хто б приїздив до Праги, всі поспішали глянути на орлой, і кожний, повернувшись додому, розповідав про його чудовий механізм.